8. Засніжена різдвяна миша
Вона лежала у снігу прикинувшись мертвою. “Хоча б не побачив. Хоча б не побачив” - повторювала про себе мантру сіра миша. Але він побачив, пухнастий рудий Мурзик. Він був не з мисливських котів, але давно кортіло віддячити своїм людям. А тут така удача, подарунок притрушений снігом, ще й тепленький. Миша ще сильніше заплющила очі. “Йди собі, я не смачна. Йди собі, я не смачна” - змінила сіренька пластинку у своїй голові та відчула теплі обійми котячого рота. Мурзик обережно ніс різдвяний подарунок до будинку людей, майстерно перестрибуючи кучугури снігу. Треба якось занявчати, подумав кіт та поклав мишу на килимчик біля дверей. “Ня-а-в! Ня-а-в!” Заволав рудий, притримуючи лапою напівмертву від переляку мишу. “Ня-а-а-а-в!!!” Додав гучності кіт. “Це кінець. Я була така ще молода” - втрачала надію сіра.
Двері будинку відчинилися. На порозі стояла маленька дівчинка у костюмі принцеси або сніжинки. “Мурзику, ти повернувся!” - зраділа мала та схопила на руки рудого. Кіт не сперечався, ці обійми були йому приємні та знайомі. “Мур-няв” - привітався кіт та подивися на килимчик, у напрямку різдвяного подарунка. Але дівчинка котячого натяку не зрозуміла та потягла кота до різдвяної ялинки відкривати святкові пакунки. Двері будинку зачинилися і миша нарешті наважилася розплющити очі. З неба падали сніжинки. “Яка краса, - подумала засніжена миша, - і я жива”. Сіра схопилася на лапи та побігла крізь сніг додому. Вона не знала, що таке Різдво, але вірила у дива. “Я жива. Я жива” - повторювала щаслива миша мантру у голові, повертаючись до амбара повного соняшникового насіння.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!