36. Сьогодні мені наснилися слони
Вона підлаштовувала ритм серця під стукіт коліс. Провідниця натягла на голову чудний зелений капелюх, який залетів до її рук на віденському вокзалі. І уявила себе поважною дамою дев’ятнадцятого сторіччя, що їде на сафарі.
Тепле африканське сонце підрум'янює пухкі щоки й вітер намагається здути капелюха. І біжать зебри, леви, антилопи, жирафи та носороги. А там далі блукають між дерев сірі слони.
- Свєтка, приймай постіль.
Провідниця Свєтка здригнулася й остаточно прокинулася від африканського сну.
- Сьогодні мені наснилися слони, - Свєтка підвелася, нап’яла на колегу Петрівну австрійського капелюха та почала складати на поличку нову постіль.
- О, дякую, - Петрівна натягнула капелюха по самі очі, - принцеса.
- Королева, - гигикнула Свєтка.
І зелений капелюх помандрувати до іншого вагону.
18.03.25.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!