Я прошу тебе не плач цієї ночі

Цікавий вірш, зрілий, глибокий!

Соню. "Я прошу тебе не плач". Знаєте, що найгірше у війні? Не холод, не біль. А, бл*, ці вмовляння. "Не плач". "Тримайся". "Все буде добре". Брехня. Плакати треба. Ридати. Вити, як поранений звір. Бо це, курва, чесно. Бо війна – це не "замерзле серце". Це, бл*, розірване на шматки серце. Це кров, це кишки, це сморід. Ваші вірші красиві. Занадто, чорт забирай, красиві для війни. Це війна, загорнута в сніжинки. Це біль, присипаний цукровою пудрою романтики. "Мені хоча б зустрітись раз в віки". Мило. А в реальності – хочеться просто дожити до ранку. Але в цьому є своя... краса. Краса ілюзії. Краса спроби знайти в пеклі щось, окрім пекла. Це як намагатися посадити фіалку на мінному полі. Безглуздо. Зворушливо. І, мабуть, комусь це, чорт забирай, потрібно.

Ці поезії написані задовго до війни....

Дякую за таку чутливу поезію війни.

Дякую!

Дуже гарний, щемливий вірш. Жаль що про такі сумні обставини.

на жаль(