Оксамит ночі у зітханні весни

Там за візерунками бездоганно чарівних річок

Витіюватим почерком дмуть вітри крижаним вогнем...

Пам'ять про сонце дрімає в суцвіттях зимових строк...

Чарівними хмарами, повітрям, прозорим дощем...

Сутінки холонуть, чужий заповнюючи біг...

Оксамит лягає на плечі ніччю шаленою... День зблід...

Криком останніх птахів хоровод до країв...

Прощаючись із сонцем до кращих часів - поклик додому, у свій світ...

Хмеліє від місячного світла відблисками зірок

Та дихає там по-зимовому зачарований ліс...

Вислизають у чорнильне небо усі сни та мрії казок,

Даруючи перехрестям світів дикий танець зі сліз.

Смарагдовими гронами блякнуть вогні,

Чарує ажуром забуття далечінь мостів...

...За зітханням весни починається таїнство мрій...

Напередодні нового дня та світу ясних шляхів...

~10•листопада•2016~