Партія короля

Джон Ред, — посмакував ім'я чорнокнижник. — Мені не подобається це прізвисько. Проте принц Джон помер, занадто багато людей бачили як вишкрібають його мізки з доріжки біля башти. Тому вибору не залишалося. Загалом тим хто повертається з пекла, навіть для того щоб вчинити різанину, гріх на щось жалітись. Чи не так?

Його брат засміявся.

— Справді? Ти засмутився через гру хлопче?

Принц Джон спалахнув гнівом.

— Чому? Чому брате? Я знав що ти бажаєш влади. Я готовий був тобі все віддати. Чому ти зневажив нашу любов?

— Але ж в цім суть гри сину. Перехитрити супротивника. Доречі хто цей пан Дудка?

Перехитрити самого себе. Мертвий Принц Джон. Джон Ред. Пан Дудка. Всі троє заплакали.

— Я повернувся з пекла щоб відібрати в тебе все. Як ти відібрав у мене. Проте я не відчуваю радості. Я нічого не відчуваю. Хоч і переміг. Чому ти не здався? Я пропонував тобі віддати власне життя за життя королівства, чому ти не здався?

— Ні. Я б ніколи не забув чудового гравця. Я обіграв навіть власного брата, ехехех.

— Хай буде так, — промовив Джон Ред.

Він довго дивився на затьмарене божевіллям обличчя брата. Той вкотре переживав одну і ту ж фантазію. Його брат не міг померти поки не знайде вихід. Поки не виграє гру в Королівства.

Щодо самого Джона. Він зробив те що мав. Був тим ким мав бути. Сьогодні на згарищі королівства народився ще один демон. Ще одним меч окроплений кров'ю. Хіба не цього бажала Макбет?

Король засміявся.

— Яке ж це королівство без короля?

Джон Ред зробив крок у пітьму. Він повертався в пекло.

— Краще ніж король без королівства.