Бібліотекарка

Розхитуючи в екстазі трибуну, тлустий директор в квітчастій сорочці і шляпі спершу виригнув з себе урочисту промову, патякаючи про заповіти великого вождя піонерам і ще про якесь імперіалістичне лайно, а тоді почав роздавати наряди загонам. Жовтенят він відправив білити бордюри, піонерів — батрачити на кухню, і тільки за пів години прийшла черга майбутніх комсомольців отримати цільове завдання від старого лайночоса.

Незакалені мізки прибульців були ладні вибухати від ідеологічної крінжатини. Еліоппа з Всеволодом та Ганною тримали покерфейс із останніх сил, щоб не позіхати; Тарас не знав: нервово реготати йому чи плакати від всратого трешняка. Як і казав Перевізник, для хлопчини цей незвіданий світ був найбільшим викликом.

— «Трудовою справою» табору назначаю «Горлицям» та «Марсіанам» похід до лісу. Метою завдання являється збір дарів природи!

Марфуша з Гоголем «зіганули» Сільвестру Апполоновичу, фанатично викрикуючи разом з підопічними девізи своїх загонів:

— Боротися і шукати, знайти і нездаватися!

— Завжди вперед, ні кроку назад!

— З іскри займеться полум'я! — заволав у рупор директор, відпускаючи протегованих підлітків виконувати завдання.

Під радісні вигуки «Ура-а-а» — пілотки піонерів взлетіли вгору, а тоді попадали на їхні усміхнені в екстазі мармизи. Еліоппа в житті не бачила настільки масованого збіговиська поціновувачів кунілінгуса. Коли вона поділилася своїм спостереженням з Мілявською, лягава кинула на неї осудливий погляд. Дилерка глузливо пирхнула і вони разом зареготали. Сайгак з Тарасом вже стояли серед своїх, з тугою зиркаючи в їхній бік, аж поки не почули верески Марфуші і Гоголя:

— Струнко! Праворуч! Лівою-лівою. Раз-два-три!..

Вивівши за «колючку» народжених в полум'ї, піонервожаті невдовзі привели їх на галявину і всілися на стовбурі поваленого дерева. Підопічним вони наказали розійтися по периметру лісосмуги і не повертатися на місце збору аж поки не просурмить горн. Лаврова з «черговим» із загону хлопців, у свою чергу роздали детальні вказівки збирачам натур-провіанту, і всілися на пеньку в тіні ліщини.

Обмахуючись від комарів обірваним гілляччям берези, Коваленко з Грицюком визвалися збирати гриби. Як виявилося, малий дрочер чудово в них розбирався, бо зростав в родині мікологіків. Дилерка добре зналася лише на галюціогенних видах. Знайшовши магічні грибочки, вона, насвистуючи мелодію гімну УПА, почала складати їх в пілотку.

— Як мені пощастило потрапити в цю дурку разом з вами? — розцвів щасливою усмішкою малолітній торчок.

— Закатай губу, малий! Це не для тебе, — пирхнула Еліоппа зиркаючи на нього з-під моноброви, — І припини викати мені. Ми тепер з тобою знаходимся в одній віковій категорії, якщо ти не помітив.

Проігнорувавши останні фрази, Тарас надувся сичем, пирхаючи:

— А для кого тоді псилоциби збираєш?

— Для Марфуші-свиноматки.

— Та тут грибів на всіх вистачить. Невже взападло поділитися зі мною?

— З тобою — так, з нею — ні. — Звівшись на ноги дилерка тицьнула рудого Олафа пальцем в груди, — І взагалі, якого дідька ти знову хочеш підсісти на якусь фігню, коли твій «аватар» чистий? В тебе ж немає ломки: чи не так?

Грицюк прислухався до своїх відчуттів і погідно хитнув головою, шкірячись на всі тридцять два.

— Немає. Я це ще вночі помітив, та й зранку мене не ковбасило. А ще... Подивися!

Невиправний ексгібіціоніст почав спускати дурнуваті коротенькі шортики, щоб показати їй свого крота, але не встиг, отримавши від бібліотекарки ляща — аж зірочки перед очима замиготіли...

— Тоді якого дідька ти вліз до кімнати з ліками, малий збоченцю?

— Хотів перевірити чим тут лікують, — не змигнувши оком збрехав він, — Але, як виявилося, у цій сраколяндіі, з ліків тільки риб'ячий жир, клізма і касторка.

— А ще подорожник і ромашка. Звикай, це тобі не Діснейленд, — реготнула дилерка, а тоді безрадісно додала, — А ще тут лопухи замість туалетного паперу.

— Я це вже також помітив, — набурмосено промимрив хлопчина, вбиваючи на щоці комара, — Сральники тут взагалі окрема тема для туги. Коли я ходив відлити, то думав, що одна з вгодованих синіх мух, насере личинками на мою цюцюрку. Після японського унітаза, який мив мої яйця і сушив дупцю, ця чорна діра, що веде в Нарнію, тепер буде снитися мені в кошмарах, — дилерка почала реготати, виказуючи таким чином малому мажору свої співчуття, — Навіщо ти хочеш нагодувати псилоцибами ту неадекватну садистку? Вона ж і так кончена.

— В мене є план, як зробити цей гидотний світ веселішим, — Еліоппа зайшлася макабричним реготом, — Для цього мені спершу потрібно прибрати з шахової дошки пішаків, а тоді... — махнувши перед очима Грицюка пілоткою з грибами, вона змовницьки йому підмигнула, — А тоді видно буде.

— Я можу тобі чимось допомогти? Як ти збираєшся втілювати свій план в дію? — затарохкотів малий дрочер, віддано сяючи очима.

— Наберися терпіння, Олафе. Скоро ти про все дізнаєшся. А поки що збирай гриби, бо ще залишимося без обіду, якщо не принесемо тим упирам здобич.

— Мене звати Тарас, — набичився хлопчина, складаючи в свою пілотку сироїжки.

— Не дуй бульку, малий. У справжнього гангстера має бути гучне поганяло.

— Як у тебе? Воно взагалі в тебе є?

— Звісно що є, довбню! — знову струсивши його мізки потиличником, Еліоппа розтягнула вуста в солодкій усмішці, — Біблотекарка.

— Ти вже там не працюєш, — реготнув Олаф, — Вигадай щось інше.

— Пф-ф... Я це скоро виправлю. На території табора є читальня. Мілявська казала, що туди досить складно потрапити, бо склад працівників не змінний ще з початку заїзду.

— Мілявська, хоч і лягава але класна! — із юнацьким захватом вигукнув малий дрочер, — Підгон нам з хліба і яєць зробила.

— Не будь дурнем, малий! — пирхнула дилерка, — Ну принесла вона нам харчів. Що з того? Це ж бісів підкуп, а не добра справа. Лягаві завжди так роблять, коли хочуть втертися в довіру і завербувати наївних довбодятлів на кшталт тебе. Коли прийде час, вона запросить повернути борг, тоді я побачу як ти заспіваєш.

Грицюк у задумі почухав кирпатого носа, аж раптом вони почули волання про допомогу. Переглянувшись, Чіп і Дейл кинулися бігти, орієнтуючись на вереск піонерів. Коли вони вибігли на галявину, яку обступили широким колом глядачі, бурундуки-рятівники просочилися крізь щільний натовп і підійшли до Гайки. Сайгак, стоючи над знерухомленим тілом якогось малого, який вочевидь впав з дерева, розмахував гіляччям, розганяючи рій диких бджіл. Знавеснілі комахи кидалися на кайфуючого від укусів Рокфора, захищаючи свій вулик, який міцно затисли пальці непритомного довбня.

Збагнувши, що вони програли в нерівному бою пришелепкуватій людині, бджоли полетіли на глядачів, гудучу страхітливою хмарою. Заверещавши, народжені в полум'ї кинулися навтьоки волаючи про допомогу.

Мілявська присіла навпочіпки над потерпілим, приклавши пальці до шиї, щоб перевірити чи є пульс. Раптово хлопець відкрив очі, з яких посипався пісок. Викашлявши піщинки він зашепотів потойбічним голосом:

— Стережіться Збирачів Душ. Вони скоро прийдуть за вами.

— Якого хріна тут відбувається, — копнувши ногою балакучого жмура, який відключився, вимогливо запитала у нього Коваленко.

— Моє керівництво послало їх за вами... Кхе-кхе... Вас хочуть знищити...

Востаннє здригнувшись, любитель дикого меду навічно замовк.

— Це ж був всратий Перевізник? — запитав у своїх товаришів Тарас.

— Схоже на те, — звівшись на ноги, погодилася з ним Мілявська.

— Що тут сталося?! — почувся за їхньою спиною вереск свиноматки.

— Це ви вбили малого? — гаркнув на них Гоголь, розминаючи великі кулаки.

— Його вбили бджоли, — відповіла Мілявська, переходячи на псячу мову, — Він видерся на дерево щоб зняти вулик. Бджолам це не сподобалося і ось результат.

— Сурміть в горн, ми повертаємося в табір, — віддав наказ насуплений Гоголь.

— А з цією задрипаною вірменською гнидою що нам робити? — запитала у товариша Марфуша, шепочучи йому на вухо, — Він нам всі рейтинги перепаскудив.

— Віднесемо в лазарет, а там хай вирішують від чого він скопитився, — прошепотів у відповідь Гоголь, — Розголос нам не потрібен.

— Це вже точно. КПРС нас по голівці не погладить.

— Агов, ви! Не стійте стовпом! — звернувся піонервожатий до закляклих в паніц хлопців, —Зробіть з ломаччя ноші, як я вас вчив. Решта, зносьте Марфі Іванівні, все що вам вдалося знайти в лісі. І рухайтесь-рухайтесь!

Мілявська, яка вміла читати по губам, переказала своїм товаришам усе що їй вдалося дізнатися з розмови наглядачів.

— Нічого дивного в цьому не бачу. Щось подібне робилося в дитячому притулку, в якому я виріс, — індиферентно відреагував на почуте Сайгак, розхитуючись на п'ятах.

— Господи, прикрий прутня пілоткою, — пирхнула на нього Еліоппа.

— Ти що взагалі не відчув в собі змін, коли вселився в всій «аватар»? — запитав у примаханого мазохіста Грицюк, — Якого дідька ти поводишся так само, як до потрапляння сюди?

— Ну, як тобі сказати... Я наче змінився, але не зовсім... — вискубуючи жало з шиї, навів ще більше туману усміхнений пундик.

— Як це не зовсім?.. — насупився рудий Олаф.

— Ти можеш нормально пояснити?.. — втрачаючи терпець прошипіла дилерка.

— Вам треба дещо побачити, тоді ви все зрозумієте без слів, — реготнула Мілявська, а тоді взяла Сайгака за лікоть і поволокла його в кущі ліщини, — Ходіть за нами. — Коли вони опинилися у відносно прихованій від цікавій очей місцині, лягава наказала конвойованому пундику, — Знімай шорти!

Всеволод Васильович охоче виконав її наказ. Поставивши руки в боки він гордо демонстрував глядачам свій винахід, дибілкувато посміхаючись. Замість трусів, його сороміцькі місця прикливали піонерські галстуки, зв'язані між собою на вузлики.

— Що це за хєрь?! — зашепотів ошелешений Тарас.

— Висратись і не жити! Це ж геніально! — винесла вердикт Еліоппа, давлючись від сміху, — Офіційно даю тобі нове поганяло — Келвін Кляйн.

— Мені подобається! — засяв радянською зіркою Сайгак, вражений до глибини душі, — На складі цього добра хоч греблю гати, на відміну від спіднього. Я теж вам можу такі зробити, якщо хочете.

— Я вже замовила собі кілька пар, — з усмішкою заявила Мілявська.

— А ліфчика мені з галстуків наколхозити зможеш? — з надією в голосі запитала у дизайнера Коваленко.

— Та без питань. Для тебе усе що завгодно, Елічка.

— Ще раз мене так назовеш і я виб'ю тобі зуби! — показавши йому кулака, пригрозила колишньому начальнику дилерка.

— Кутні чи передні? — уточнив Сайгак, пускаючи слину в передчутті кайфа.

— Агов, колхозники! Куди ви поділися?! — почувся свинячий вереск Марфуші.

— Ходімо, поки нам не виписали пропіздона, — зітхнувши, промимрила Еліоппа, — Шорти не забудь натягнути, довбню. Якщо ті виродки побачать твоє спіднє, нам всім гайки.

Вони вийшли на галявину, віддали свої знахідки піонервожатій, а тоді підійшли до померлого хлопця, якого вже поклали на ноші.

— А де його сандалі? — здивовано зашепотів рудий Олаф.

— Дефіцит — це тобі не булька з носа, Тарасе, — відповіла йому Мілявська.

— Наразі це нас має турбувати найменше, — гмикнула бібліотекарка, згадавши про візит Перевізника, — Нам терміново потрібно організувати собі штаб-квартиру, де ми зможемо зустрічатися і обговорювати важливі питання.

— І де ти пропонуєш це зробити? — глузливо реготнула Мілявська, — В сральнику, а мухи будуть слугувати білим шумом, щоб нас ніхто не підслухав?

— Ви маєте мені допомогти отримати місце в місцевій бібліотеці.

— Шикуйсь! — гаркнув Гоголь на піонерів. Дочевшись поки вони виконають його наказ, він завчено заволав: — Струнко! Ліворуч! Лівою-лівою! Раз-два-три!