Ерос

– Я б хотів дію! – подивився на мене щенячими очима.

– Гаразд, – приємно було відчувати: я щось вирішую тут. – А то варто змінити вектор наших завдань.

Цього разу вже не очікував на реакцію Аніти. Усе ще було неприємно, що трапилася така ситуація, але не міг постійно приділяти їй усю увагу.

– Ну ж бо, Блер, загадай щось цікаве! – його звернення настільки дружнє та чисте здивувало вуха.

“Невже вони справді так часто спілкуються?!” – це питання не давало мені спокою, тож на мить заплющив очі, втамовуючи подив.

– Знаю, що ти у хорошій фізичній формі, тому варто продемонструвати це Равену, – її лисячі думки кружляли манівцями, намагаючись підняти градус навколо.

– Він уже продемонстрував, – випалив, коли згадав, як той тримав величезний букет.

Три пари очей опинилися на мені. Двоє дівчат та хлопець не зрозуміли, про що говорю, але ефект був приголомшливий. У такій хтивій атмосфері кожне випадково кинуте слово могли сприйняти не так.

– Легко! – почав виправляти ситуацію чоловік. – Тільки варто трішки роздягтися, а ти, Блер, обери, як саме.

Чоловік піднявся, знявши хламиду, а потім зафіксував лямки браслетами. За декілька хвилин розім’яв м’язи. Тепер я почав вірити, що його хороша форма не була подарована. Кожен рух для нього був звичайним та досконало вивченим, а м’язи, що здіймалися, підтверджували тяжку роботу в спортзалі.

“А під його накидкою приховувалися красиві руки!” – це милувало мої очі.

– Ну що ж, почали!

– Тримай на руках Равена, доки пройде наступне коло! Думаю, це буде фантастично, – підсіла ближче, наче бажаючи бачити все в перших рядах.

– Ти думаєш, це хороша ідея? – звернувся до неї.

– Ні-ні! – заперечив чоловік. – Бажання є бажання, – його обличчя осяяла посмішка, відкриваючи білосніжні зуби.

Спершу Бомані пустив у рух пляшку, а тоді хутко взяв мене на руки, як принцесу. Я не очікував цього, тож випадково зойкнув.

– А-а-а-а! – стиснув його широкі плечі, боячись успасти.

– За цим, як ти обіймаєш мене та ховаєшся, приємно спостерігати, – промовив переможно.

– А ну циць! – зиркнув на нього. “М-м-м”, – здригнувся від неочікувано теплих рук, що ковзали моєю спиною.

Наші погляди знову зустрілися у двобої. Побачивши обурення, припинив дуркувати. Сидіти на його руках, як принцеса, було, мабуть, ніяково, але, враховуючи скільки за сьогодні я пережив, мені – нормально.

– Агов, голубчики! – нагадала про компанію Дафна.

– Дивовижно! Фортуна сьогодні на твоєму боці, Психею, – підморгнула та вказала на пляшку.

Тоді помітив, що вона обрала Агнію. Якщо наступного разу випаде на Джунхо, то так мені вдасться побачити чи почути усіх.

– Можливо, мені хтось допомагає. Ха-ха-ха, – звернув на жарт, ще досі відчуваючи гаряче тіло чоловіка. “Як тут можна нормально грати…”

– Вищі сили, ха-ха! – низький та хрипкуватий голос чоловік промайнув над вухом, а груди задрижали від грубого, але тихого сміху.

– Що ж, правда чи дія…, – поставив запитання у голос. “Чорт, поблизу нього думки розсіюються”. – Нехай буде дія.

Агнія постійно надавала перевагу мовчанню або коротко відстрілювала словами у відповідь. Тому я вирішив, хоч тут не скоїти помилку.

– За час нашого спілкування, дорога Блер, – повернувся до неї, – помітила твій особливий голос.

“От не соромно йому робити це переді мною!”

– Він такий глибокий та захопливий. Важко втриматись, щоб не потонути. Не хочеш заспівати?

Блер декілька разів кивнула. На обличчі Агнії нічого не відобразилося. Наступні секунди подумала, а тоді сказала:

– Добре, – піднялася.