Ерос

Лише від цього тілом пройшов табун сирот, але ті вирішили мене добити. Невагомий, як пелюсток троянди, на обличчя опустився поцілунок. У цьому була не тільки спокуса, а й владність.

Різко здійнявся, ігноруючи легкий біль. Однак попередні емоції зникли, вказуючи на звичайного Геділога. Ми вирішили трішки перепочити та сісти за столик.

– Чудово впорався, – промовили, нахиляючись уперед.

– Дякую. Ви теж. Це, мабуть, ваша пристрасть? – відкинувся на спинку – подивився на стелю.

– Ні, взагалі.

Слова не відповідали дійсності. Згадавши веселе та радісне обличчя Геділога, не міг повірити в таке. Підняв голову та вигнув брову, а потім знову опустився, переводячи подих.

– Інколи це допомагає розвіятися, але в повсякденному житті не так.

“А от Габріель без свого скакуна жити не може…”, – і далі слухав приємний голос співрозмовників.

На диво він заспокоював на відміну від Гермафродитового. Той кричав про особисту травму. Однак у цьому вони й відрізнялися. Перший ерот виражали себе доторками, а другий навпаки сторонилися їх.

“Хоча Геділог подавали мені долону, коли взяв на руки – дуже знітилися”, – на обличчі виникла усмішка.

– А ти як? – запитали мене у відповідь.

– Не дуже. Боюся такої швидкості, хоча цього разу було драйвово, – серце стукало, як скажене, підтверджуючи море адреналіну. “Можливо, не настільки я й боявся?”

– Та ти що… Ніколи б не повірили, – лили солодкий мед у вуха.

– Чому?

– Хочеш, щоб знову тебе похвалили? – на мить замовкли. – Ха-ха-ха, чудово керував за таких умов.

Їхні романтичні слова похвали влучали стрілами в мене. Захотілося просто розтанути. Будь-хто подумав би, що це відверті лестощі. Проте сидячи тут, поблизу них, не допускав такої думки. У розмові я зазвичай займав активну позицію, але тут хотілося просто мовчати.

– Ой, знущаєтеся з моїх щік, – махнув рукою та випростався.

– Аха-ха-ха…, – підсунули напій. – Пригощайся.

Взявши його, спробував. Це був безалкогольний Апероль. Прохолода розлилася тілом. Звідки вони його взяли: невідомо. Проте це не було головним.

– То тобі подобається спокійний відпочинок? – хитро зіщулили очі.

– Ой, це дуже залежить від настрою, – постукав пальцем по підборіддю. – Можу відпочивати на природі серед морського бризу та крику мартинів, або в клубі разом із друзями.

– Хочеться різноманіття та відчуття свободи…, – узяли в долоню конфеті – подули, роздуваючи навколо. – Ми ж надаємо перевагу горам. Серед диких лісів можна відчути себе по-справжньому вільно.

Вони розповідали з розслабленими плечима, а усмішка не покидала обличчя. Це показало, що ми бажаємо одного, але хочемо досягти різними методами…

“Не варто перейматися, якщо погляди не співпадають. Компроміс завжди можна знайти!” – Ерос підлетів до мене. Хвилину тому зник після гонки, тож подумав, що той повернеться, аж перед головним.

“Добре, що є ти. Так чітко відчуваєш…”, – подарував теплу усмішку. (Не маючи стосунків уже рік, забув, що це таке…).

– А ви як? Гонки це не ваше, то, мабуть, більше цікавитеся чимось звичайним.

– Наш відпочинок це проведення часу з дуже близьким колом людей. Стіл наповнений снеками та запашним чаєм, настільні ігри та розмови про… деякі теми, – скільки в їх вустах виривалося любові.

Погляд сконцентрувався на одній точці, немов згадуючи ті чарівні моменти. У серці запалало бажання розділити із ними це, але не зараз. Усе ще було надто інтимно.