Ерос

Ми і далі співали. Робити це під час активного танцю, звісно, було складно, але ніхто не скаржився.

– Hit me baby one more time! – заволали на весь зал.

Якщо в Геділога виходило це краще, то мої голосові зв’язки страждали. Крики ледве живого лебедя змусили нас голосно засміятися. Добре, що позаду були бильця, адже тоді б просто полетів назад не маючи змоги втриматися.

– Ха-аха-ха! Це було найкраще, що ми чули за останні дні, – солодко промовили, борючись зі задишкою.

Пісня продовжилася, а ми нестримно наздоганяли її ритми. Щось було в цьому легке та чарівне. Забули про зовнішній світ та просто поринули в інший, особистий, магічний. На моніторі з’явився напис, що означав інший раунд. Нас попросили помінятися платформами. Як за командою, одночасно перелетіли, зустрічаючись поглядом. Тут зрозумів, що в очах Геділога видно зірки. І це було насправді. П’ятикутні фігури розсипалися бісером всередині цієї глибини. Лише одна мить, але серце затріпотіло швидше.

– Let's get loud! – затараторили.

Повернувся та помітив радість. J.Lo, справді, змушувала нас усміхнутися та потрясти горіхами.

– Turn the music up, let's do it! – приєднався, активно стрибаючи.

Нова техніка нагадувала зменшену версію ча-ча-ча. Крок назад і на висхідну позицію. І ще раз. До цього одразу підключилися руки. Вони, наче самі, згадали уроки танців у десять років. Крок назад, а тоді два вперед. Подивився на Геділога. Ті були настільки поглинуті моментом… Відійшов назад. Тоді крок вправо, два вліво.

– Ти так розмахуєш руками, що це більше схоже на грузинських народний танець! Ха-аха-ах! – не могли стримати сміху.

– Ну я вам ще покажу! – наголосив, що не здамся.

Тепер два кроки вправо й один вліво, щоб повернутися на початкову позицію. Цей автомат був призначений на різні рівні складності, адже звідки тут взятися рухам із ча-ча-ча? Хоч моє майбутнє в цій сфері не склалося через любов до математики, ніж спорту, щось м’язи пам’ятали.

– Ух! Оце почалося. Запалимо? – звернулися до мене.

– Ви ще питаєте? – підморгнув.

І тут почався страшний суд над нашими душами. Знаки летіли з неймовірною швидкістю. Наші ноги бігали по траєкторії, відомій тільки машині. Здається, наче нас змушували пройти всіма знаками.

Широко розмахував руками. Інколи для божевілля, але частіше, щоб просто втриматися. Ми торкалися плечима, якщо траєкторії збігалися.

Зрештою, “тортури” завершилися. Однак наступна пісня з’явилася швидко. Тепер це була “Everybody” від DJ BoBo. А на моніторі з’явився напис, що нам потрібно взятися за руки.

– А як тоді танцювати? – поглянув на них.

– Легко та з пристрастю в очах… Не переживай, а довірся відчуттю, – вклали свою правицю в мою лівицю.

Тіла стали критично близько. Гарячий подих ерота відчувався на грудях, що приховувала біла майка. Я розстібнув комбінезон ще нижче, адже жар заповнював кожну клітину. Хоч і був вище шаблону, але той однаково доторкався мого обличчя спокусливим теплом.

– Отже, що там нас чекає?

Миттєво повернулися на монітор. Кроки були простими, але інколи вимагала гімнастичної вправності.

– Нумо, хутчіш на стрілку догори! – прокричали, витягуючи руки.

Опустився нижче, намагаючись досягти поставленої мети. Ледве не впавши, повернувся назад.

– А тепер ікс, – разом стрибнули. – Трикутник! Потім стрілка вліво.

Повторював усе за словами Геділога. Ті, наче лідер, керували всім процесом.

– Не забувай про себе! Ха-ха, – вигукнув, поки ноги намагалися поспішити за темпом.

Супутники нічого не відповіли, проте стиснули руки сильніше.