Мости і Хрести

****

Ніч огортає дірявою, чорною ковдрою.

Із закамарок душі вимітає думки.

Місяць розсівся на небі сліпучою повнею,

марно підсвічує купчастих хмар завитки.

Люди на ніч позирають сміливо, не боязно,

з затишних світлих квартир, крізь віконні шибки.

Та не бажають до ліжка вкладатися порізно.

Тільки до подиху подих, рука до руки.

Ніч розмальовує вулиці сірим на сірому.

Ще не пейзаж, але дуже старанний ескіз.

Світлі мазки — це доріг, пересвічених, лінії —

ночі творіння псують тим контрастом різким.

Старано боремо ночі з часів старовір'я ми,

з часу коли при багатті вслухались в казки.

Всесвіту, звично лишатися темною прірвою,

скупо прибраною в поодинокі зірки.

Лютий 2024