Мости і Хрести

****

Пам'яті митців, вбитих і закатованих росією

Класики рідко вмирають спокійною смертю.

Їм не бракує печалі, турботи, журби.

Класики денно і нощно, похмуро і вперто

різьблять собі епітафії в плитах могил.

Класики часто голодні до свіжого хліба.

Легко змінили б пошану на теплу шинель.

В Класика руки потріскані, грубі від снігу,

душі — єдине тепло їх холодних осель.

Класикам йти по життю не судилось красиво.

Світ їм спаплюжено, скреслено пасками ґрат.

Класика тільки нащадки признають за диво,

він для сучасників — просто статистика втрат.

Класики ціле життя загартовують слово,

пера загострюють у нескінченній борні.

Класики пишуть шедеври червоною кров'ю.

Власною кров'ю! На сірій, бетонній стіні.

Січень 2024