Мости і Хрести

****

Похмурий світ щербатого бетону.

В дими убране місто як в кожух.

Гудять мости, тривожним обертоном,

напружують метал понад межу.

У місті тім — не розквітають ночі,

а вічний шум витягує зі сну.

Лиш штучні зорі — щось собі торочать,

малюють в небі лінію ясну.

Те місто, не блищить як сонце в перлах.

Його душа — в цеглинах кам’яниць.

Часи та війни терли, та не стерли

шляхетний шарм із сотен його лиць.

В його ріці — топлю щоденну втому,

в його вітрах — остуджую свій шал.

Похмурий світ щербатого бетону…

Як швидко, він, для мене домом став.

Січень 2024