Вже золотом палають явори...
***
Вже золотом палають явори,
висить в повітрі нитка павутини.
Я задивляюсь догори…
Несила думать, говорить.
Вдихаю запах сонячної днини.
То й що як пролітатимуть роки?
Коли тут лине клекіт журавлиний,
тут в небесах летять птахи,
тут в хвилі шепотять віки.
Я залишаюсь, хоч би на хвилину.
Дивитимуся як тече ріка,
як лебідь вбрався наче на весілля,
як вироста березонька струнка,
як жайворонок віти колиха,
на трав, в пориві вітру, колосіння.
Я тут зостану, тут, у цьому дні.
У цім солодкім, чистім дні осіннім.
Зустрінемося з вами навесні.
де сонце мене знайде уві сні,
Розбудить теплим, лагідним промінням.
Жовтень 2023
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.