Відчув, як це

🎶 Arctic Monkeys — I bet you look good on the dancefloor

Суворі університетські будні зустрічали Саню типово осінньою, похмурою та вітряною погодою, що видувала з перехожих буквально все живе. Хлопець йшов із Владом улюбленим шляхом до універу, любовно вдихаючи дим парламенту.

— То чого він приперся до тебе взагалі? — Жуков скоса розглядав Мітяєва, намагаючись зрозуміти, де під цим напускним спокоєм криється страх. Видимих ​​ознак очкарик не знаходив, але десь на рівні інтуїції відчував переживання.

«Ще Саня не переживав би. Тиждень його зайобували всі, кому не ліньки, намагаючись чи підорство з нього вибити, чи просто вбити. А тепер він, мабуть, відпочивши, вирішив із новими силами братися за боротьбу, — Владу в такі моменти Сашко здавався дуже дурним, але й хоробрим водночас. Найперше — через небажання хлопця просити або приймати допомогу в ситуації, у якій, очевидно, самому розібратися було складно. — Ідея Калимова здається мені все менш і менш безглуздою, якщо ці придурки продовжать».

Максим зателефонував Жукову ввечері в суботу та запропонував об’єднати сили заради їхнього спільного приятеля. План брюнета був хитрим і продуманим, зовсім як він сам: вловити на гарячому, тишком-нишком зняти побиття, а потім здати лиходіїв із тельбухами. Владу ідея відверто не подобалася — він звик діяти в лоб та максимально прямо. Однак факти були такі: звичними способами відвадити гомофобний натовп від кращого друга неможливо, треба шукати інші варіанти.

— Той колишній, що покотив за кордон, знайшов собі дівчину, а Стасяну навіть не сказав. Просто фотку в інсту виклав, — Саня посміхнувся, згадуючи, як блондин ридав у нього на плечі три години поспіль, використовуючи його футболку як сопливчик. — А Марков — чувак вразливий, близько до серця все сприймає, от і розклеївся.

— А ти тут до чого? Повити більше нікому? — Влад насупився. На Стаса, хоч вони й бачилися лише двічі, у Влада була формена алергія і все, що було з ним пов’язане, спричиняло роздратування.

— Ну, він ніби звик до того, що я поряд, — Саша почухав потилицю сконфужено, жбурнув бичок у найближчу урну. Взагалі Стас, напевно, приїхав, щоб його втішили не лише морально, а й фізично. Власне, Мітяєв і сам із радістю скористався б нагодою, але побоявся наслідків: відновлення стосунків зі Стасом бідолаха не пережив би. Так що обійшлися хлопці обіймами та солодкими поцілунками, з якими блондин ліз, не перестаючи. — Кажу ж, він, типу надчутливий. Якщо не пожаліти, буде сльози лити до переможного, поки хтось не зверне увагу.

— А ти в нас мати Тереза, чи як?

— Бля, давай чесно, що б я не сказав, ти однаково назвеш мене терпилою, — шатен усміхнувся і Жуков вкотре зловив себе на думці, що зовсім не розуміє друга. Бо якщо порівняти всю гей-спільноту зі шведським столом, то на думку очкарика, Саня на цьому гомо-фуршеті був би однією з найкрутіших страв. Наче карпаччо з оленини або ще якесь пафосне лайно. Влад не був експертом ні в кулінарії, ні в підорах, але був абсолютно впевнений — висока кухня та тельбухи для дворових собак, якими Стасик бачився очкарику, на одному столі зазвичай не стоять. Тоді чому Мітяєв з усього різноманіття завжди вибирав лише органічні відходи?

— Так, брате, ти терпило, — очкарик обійняв друга за шию однією рукою, а другою почав активно куйовдити каштанове волосся до стану «вибух на макаронній фабриці». — Можеш не виправдовуватись.

— Сука, я під нуль підстрижуся, чесно, — запевнив Саня, хоч вириватися навіть не намагався, приймаючи те, що відбувається, як належне.

— І розгубиш увесь свій шарм песеля, — очкарик гидко хихикнув, притягуючи кудлату голову до грудей, щоб Мітяєву було максимально незручно йти.

— Тобто я маю шарм?

— О, так, неперевершений собачий шарм, — заржав Жуков, стискаючи чужу шию міцніше, мимоволі принюхуючись до солодкого запаху, що йшов від волосся Сані. — Печиво? Кориця?

«Чому чоловік взагалі пахне чимось подібним?» — хлопець навіть не помітив, як його думки перетекли в якесь зовсім дивне русло, а факт того, що Мітяєв нічого не бачить, робило ситуацію зовсім безкарною.

«Їбать, у вас усіх що, хобі таке — затискати його?» — Макс завмер біля воріт університету, здалеку розглядаючи двох друзів (?), у яких, як завжди, була своя, нікому не зрозуміла атмосфера.

Першим брюнета помітив Жуков, обличчя якого говорило про те, що його зловили на місці злочину. Влад відпустив Саню і відсунувся на пристойну відстань, струшуючи фантомні порошинки з одягу. Мітяєв же, варто було тільки вибратися з кайданів, насамперед почав ритися в рюкзаку, намагаючись знайти цигарки. Він, напевно, так і пройшов би повз чотирикурсника, якби Калимов сам не подав голос:

— Доброго ранку.

Голос у Максима був просто музикою для вух: доволі низький і хрипкий, як у якогось солодкого хлопчика з популярного рок-гурту. Уся жіноча частина потоку буквально текла, варто було лише брюнету розкрити рота. Сашко теж тік, хоч і намагався імітувати заздрість. У нього самого голос був просто вбивчий, він скакав від басу до скрипу іржавих гойдалок залежно від емоційного забарвлення промов, що вилітали із його пащі.

«Поряд із ним мені починає здаватися, що я — та сама посередня самка людини з Форкса, а він — їбучий Едя Каллен, — Мітяєв мало не випустив від несподіванки й рюкзак, і знайдену в одному з відсіків пачку, але вчасно стиснув пальці міцніше на речах, — Не те щоб мене це зачіпало, але мудак явно має талант показувати себе у вигідному світлі».

— Доброго, — Сашко усміхнувся і скуйовдив потилицю, ніби трохи соромлячись. Вони не спілкувалися всі вихідні, спогади про поцілунки та пристрасний петинг здавалися чужими й далекими. Стало не те щоб незручно, але досить дивно, особливо посеред вулиці і в присутності Жукова. Перебуваючи віч-на-віч у чотирьох стінах, вони хоча б могли просто займати свої роти, щоб не довелося говорити серйозно. А що ж тепер?

«Відчуваю себе п’ятим колесом, — не хотілося собі в цьому зізнаватися, але у Влада знатно підгоряло від однієї думки, що в житті кращого друга він раптом міг виявитися зайвим. Хлопці відійшли трохи убік від воріт і озброївшись цигарками, продовжили мовчки дивитись один на одного. — Бля, ну вже або скажіть щось, або йдіть у своїх справах. Ці ваші погляди мовчазні мене із себе виводять».

Взагалі-то, ситуація зі Стасиком і близько так не цікавила Жукова, як взаємини Сашка з Калимовим. Хотілося розпитати Мітяєва саме про це, та чи то нагода не випала, чи то Влад був надто гордим, щоб такі питання ставити.

— Саню, скоро пара почнеться, — очкарик тицьнув пальцем у смагляву щоку з безглуздою асиметричною ямочкою на ній. Максу відразу захотілося зламати цей палець. — Я піду, наздоженеш, якщо що.

«Ну невже ти придбав почуття такту, придурок?» — Калимов спостерігав за Сашком, за тим, яка нульова його реакція на взаємодію з найкращим другом. Якщо подумати, Сашко взагалі дуже спокійно ставився до того, що його лапають. Влад його вічно тискав, колишні на шию вішалися. Навіть його самого, Макса, хлопець впустив у свій особистий простір на таких похуях, що залишалося тільки чудуватись і тихенько шаленіти про себе. Тому що… ну не повинна любити віддаватися всім підряд людина, до якої Максим настільки прив’язався.

— Щось ніяково якось, — зауважив Саня невпопад, струшуючи попіл на землю і проводжаючи Влада поглядом. Він гадки не мав, про що говорити й чи говорити взагалі, бо буквально шкірою відчував чуже невдоволення.

— Як там колишній?

Мітяєв подавився димом і закашлявся:

— Ох, ну й питання в тебе! У нього там… драми на любовному фронті, потребував підтримки.

— А ти в нас гаряча лінія для суїцидників? — Макс вигнув брову, Саня відчув себе винуватим чадом.

«Ще в кут на гречку мене постав, теж мені… — шатен пирхнув, дивлячись на Максима впритул із легкою ноткою виклику. — Хоча якщо поставиш раком… то я і не проти буду, може».

— Та ні, я просто дуже гарячий, — відповідь безкомпромісна, крити було нічим.

«Мабуть, вирішив із теми з’їхати? Не думай, що я не повернуся до цього більше, ідіотино», — Максим обличчя вирішив не втрачати і звузив очі недовірливо. Досить швидко до хлопця почали доходити правила гри із Санею. Тепер, навіть коли Мітяєв городив якусь нісенітницю, легко було зрозуміти, що він має на увазі. Розуміння — головна складова продуктивного спілкування.

— Ох, які голосні слова.

— Сумніваєшся?

— А в тебе доказовий настрій, як я бачу, — Калимов хмикнув показово, жбурляючи бичок в урну. Загалом, спочатку він не думав ні про що таке, але Сашко, варто було з ним навіть поруч постояти, ставав якимсь ненормально привабливим. На пари Макс і так особливо не рвався, а тепер взагалі не міг думати ні про що, крім Саніного рота, шиї, підборіддя, рук, ніг, торса, члена, дупи… — У мене є ключі від підсобки на третьому поверсі, до речі.

— Навіть не уявляю, до чого ти хилиш, — усмішка стала ширшою, а погляд більш зацікавленим. Все-таки наодинці їм було набагато простіше комунікувати. Хоча в цьому й полягала основна проблема такого тандему: після їхніх плідних «розмов» завжди ставало соромно й нормального діалогу згодом важко було досягти.

***

Мітяєв був упевнений, що запрошення в підсобку означає максимум швидкий мінет у похідних умовах. Яким же було його здивування, коли за грубим поштовхом у темряву пішли міцні обійми й солодкий, як цукрова вата, поцілунок. Максим спочатку притулився губами майже цнотливо, потім акуратно проник у рот, погладив язиком чуже піднебіння, через що Сашкові стало нестерпно лоскітно.

— М-м… — Мітяєв видавив слабкий протест і до майже невагомих торкань губ додався сталевий нашийник із пальців на шиї. Боляче не було, відчувався лише тиск, що так сильно контрастував із солодкавістю поцілунку. Калимов вилизував рот хлопця самовіддано й Саня шалів під натиском, покривався мурашками з голови до п’ят.

Не хотілося чинити опір. Зовсім. Максим, мабуть, мав якийсь особливий дар: діяв на Сашка, як чарка міцного алкоголю на голодний шлунок. Він розливав розслаблення по тілу, залишаючи тільки збудження внизу живота. Ставало гаряче й солодко-сиропно, не хотілося відриватися навіть заради того, щоб ковтнути трохи повітря та заповнити легені киснем.

Вільна рука Калимова перераховувала ребра Сані під тонким пуловером, із силою стискала сідниці, дражливо щипала чутливу шкіру на грудях і животі. Сашко закочував очі від задоволення, уривчасто, поверхнево зітхаючи, коли хватка на горлі ненадовго слабшала. Це не було схоже на швидкий перепих або банальний брак тактильного контакту. Макс поводився так, ніби все те цукерково-букетне лайно, що розпирало його зсередини, проти волі пробиралося назовні, довбаючи по мізках щедрою дозою ендорфінів.

— Ти б бачив себе зараз, — видихнув брюнет тремтячим від збудження голосом, відволікаючись ненадовго від бажаних губ, щоб насолодитися видовищем. Очі вже звикли до темряви, а недбало кинутий на підлогу телефон з увімкненим ліхтариком давав змогу розглянути Сашка досить детально, — Пиздатійший, просто приголомшливий…

Саню коротнуло, як від удару струмом. Він смикнувся, напружився, переставши на секунду дихати зовсім. Макса ж, хоч той і не подав вигляду, неприємно кольнула така реакція.

«Він ШО зараз сказав?» — шатен ворухнувся, уперся долонею в чужі міцні груди, явно маючи намір хлопця відштовхнути. І наступної миті стиснув пальцями тканину худі, потягнув Калимова ближче до себе, затикаючи тому рот найдієвішим способом.

Від палких фраз та щемливої ​​ніжності в Сашка здавлювало щось у грудях, хлопець скривився, буквально вгризаючись у губи Максима, недвозначно ведучи його руку до власної ширинки. Калимову двічі натякати не довелося, він, немов тренувавшись на дозвіллі, спритно розтебнув ґудзика і смикнув «язичок» униз.

— Мхн… — Мітяєв, хоч і намагався стримуватися, усе одно не міг зовсім безшумно реагувати на дії Максима. Той пройшовся по члену, що налився кров’ю, крізь тканину нижньої білизни, потім заліз під гумку, погладжуючи жорсткі волоски на лобку. — Не… зупиняйся.

— Без сопливих розберуся, — Максим пирхнув, стягуючи джинси Мітяєва разом із трусами нижче, відкриваючи доступ до тіла. Макс нечувано швидко й легко звик до того, що торкається чоловіка. Його це все не парило, мозок був зайнятий лише тим, як би конкретну людину — це першочергово — змусити задихатися від задоволення. Кінчики пальців болісно повільно масажували голівку, зрушуючи нижче крайню плоть, обдаючи прохолодним повітрям найчутливіші частини обожнюваного тіла. Саня заскавчав жалібно, рвано хапаючи ротом повітря. Шию хлопець вигнув, відкинув голову назад, випадково вдарившись об стіну маківкою і для Калимова це було, наче запрошення. Брюнет розмашисто пройшовся язиком по яремній вені, легенько прикусив ніжну шкіру під вухом.

— Блять-блять-блять-блять… — немов заведена іграшка, тихо шепотів Мітяєв, відчуваючи, як від кожного руху чужої руки наближається його кульмінація. Максим навіть на секунду задумався: чи не надто жорстоко переривати хлопця на такому моменті? Проте все ж відірвався від Сані та припинив ритмічні рухи.

— Що ти?.. — Сашко застогнав крізь зуби знесилено.

— Ти трахався з ним?

— Бляха, шо? — у паху мерзотно нило, а голова геть-чисто відмовлялася працювати від збудження.

— Ти. З ним. Трахався? — ніби на іспиті з риторики, чітко промовив Калимов, відчуваючи тильною стороною долоні, як тремтить від нетерпіння чужий член.

— Ти хочеш поговорити про це зараз, серйозно? — Мітяєв навіть не розумів, чому одразу не відповів і почав сперечатися. Швидше за все, дух бунтарства, як завжди недоречно, заграв у п’ятій точці.

— А чому ні? — брюнет похабно провів язиком по нижній губі Сані. — Я нікуди не поспішаю, а ти?

Правду кажучи, терпіння Макса трималося на чесному слові і джинсах із грубого деніму, у яких тіснився Калимов-молодший. Йому самому до тремтіння в колінах хотілося розслабитися, випустити пару, замучити Сашка, нестача якого всього за два дні розлуки відчувалася страшенно сильно. Але спогади про блондинистого колишнього, про ненормальну близькість із Жуковим і про інше лайно позбавляли Максима навіть зачатків адекватності.

— Ти хворий, — запевнив Саня, відчуваючи, як сверблять губи від поверхових торкань шорсткого язика.

— Уявити не можеш, наскільки. Уся ця херня та-ак заводить, — Максим утиснувся стояком у стегно Мітяєва, обпікаючи шепотом шию. — Бляха, готовий кінчити просто від того, як ти скавчиш і просиш не зупинятися.

— Сука… — руки Сашка хоч і були вільні, але не рухалися ніяк і відчуття слабкості чомусь не спричиняло неприємних емоцій. Від слів брюнета хотілося застогнати вголос, але хлопець стримувався з останніх сил, швидко та неглибоко дихаючи, як захекана собака. — Не трахалися. Тільки цілувалися.

— О, зрозуміло.

Хоч Макс і очікував почути щось лайнове, навіть від «тільки цілувалися» ставало доволі паршиво. Тому що його самого вже давненько накрило настільки, що дивитися на інших людей, крім Мітяєва, тупо не хотілося.

Саня закусив губу винувато, навіть у слабкому освітленні відстеживши чужий вираз обличчя.

— Слухай, я… — почав Мітяєв, але Макс натиснув йому на плечі й потяг хлопця вниз, на підлогу.

— Мені все одно, — Максим смикнув язичок змійки вниз і приспустив штани. Благо, Сашко був досить тямущим, щоб зрозуміти натяк без зайвих слів, сів зручніше на підлогу, підібгавши ноги. — Не в сенсі мені плювати, просто це нічого не змінює.

— Чого не змінює? — Сашко провів язиком по члену від основи до самого кінчика, радуючи Калимова однією з найбільш похабних своїх фізіономій.

«Того, що ти мені подобаєшся, дебіле».

Мітяєв із цмокаючим звуком прихопив губами голівку, немов цілуючи, а потім заковтнув член так глибоко, як давав змогу блювотний рефлекс, майже торкаючись кінчиком носа волосків на лобку. Макс підібгав пальці на ногах від задоволення і притягнув Сашка за волосся ближче до себе.

«Боже, якби я знав, що він так гаряче реагує на мінет, уже давно б йому відсмоктав», — другокурсник, немов пестив голі нерви — настільки яскрава в Калимова була реакція. Той затис собі рота долонею, майже гарчав, заплющивши очі, поки його член то повністю занурювався в жаркий полон, то з нього вислизав. Мітяєв же й беручи участь, і спостерігаючи за тим, що відбувається, ніби збоку, теж швидко повернувся до тієї точки збудження, коли хотілося кінчити до непритомного стану. Він потягнувся до своїх штанів і вже за кілька секунд, кімнату заповнили ритмічні та вульгарні звуки сексу…

Раніше Максу здавалися неважливими деталі та дрібниці, коли справа доходить до сексу, головне — зворотно-поступальні рухи та потрібна амплітуда. Зараз же, дивлячись на Мітяєва, що ублажає себе; на те, з якою самовіддачею він йому смоктав — стала абсолютно зрозуміла фраза «в сексі важливий контекст». Адже в цьому контексті не дійти до оргазму було неможливо.

— Сорян, — Саня випустив член із рота, боячись, мабуть, випадково прикусити в пориві емоцій. Почервонілі і припухлі губи розплющились, хлопець затримав віддих і відкинувся назад, спираючись на стіну, щоб не впасти. Прес характерно напружився, шатен звів брови, тремтячи, поки перед очима танцювали кольорові плями від надлишку почуттів. Максим теж сперся на тумбу, що стояла поруч, ледь не зачепивши полицю з побутовою хімією, і миттю пізніше тихо матюкнувся, забруднивши долоню спермою.