Відчув, як це

Важко згадати момент, коли він відчув це вперше. Фрагмент із життя просто не зафіксувався, бо спочатку не надавав цьому значення, не вважав чимось особливим. Його батьки — толерасти до мозку кісток, виховували своє чадо в коханні, розумінні та демократії; потурали всім проявам індивідуальності та давали все те, що їм не змогли дати їхні батьки свого часу. Його так вчили: «Любити не соромно». І він не соромився, навіть коли років у дванадцять пубертат накрив його з головою. Хлопець зрозумів: усе, що треба, стоїть, але щось не в той бік. Трохи південніше, мабуть, ніж передбачалося.

Раніше якось і таких думок не виникало.

Ось стоїть дівчинка. Вона тендітна й маленька. А ще красива, волосся таке довге і м’яке, пахне якимись квіточками. Мама теж купувала іноді такі пахучі штуки для Сані, але скільки він ними не намивався, однаково так солодко не пах, як миле створіння в сукні. Вона, ніби з іншої планети, якась чарівна, повітряна й посипана найкрасивішими квітами. Хотілося обіймати її і цілувати в щоку, слухати, як десь за спиною розчулюються бабусі, що сидять під під’їздом. Хотілося захищати: крихітною долонькою відганяти хрущів від неї, бо дівчинка їх до жаху боялася. Йому подобалася ця несхожість, гра контрастів, дівчинка в принципі. Подобалося дивитися на картину, а не бути її частиною.

Звичайно, таких розумних слів він тоді не знав, але в дитинстві Сашко вважав ці пункти показником гетеросексуальності. Виявилося ж, що його просто виховали чоловіком та гарною людиною. І та різниця, яку з ранніх років хлопець бачив між собою та дівчатами, була для нього вирішальною. Мітяєв усе життя був упевнений, що насправді він — рептилоїд, його послали на землю заради якоїсь важливої ​​мети, яку він, як і очікувалося, загубив у своїй засраній голові. Жінки ж зовсім інші, буквально інший вид, щось високе, витончене. Їх потрібно оберігати, здувати порошинки й любити. Як маму, бабусю чи молодшу сестру.

А трахати тих, кого не боїшся зламати ненароком у пориві пристрасті.

***

Дивовижний предмет — мозок. Як він розставляє пріоритети і з усіх думок вибирає тільки найприємніші. Варто було Максу доторкнутися до Сані, у голові утворився вакуум з одним єдиним словом.

«Хочу».

Затягувало, наче вир і хлопці навіть не намагалися цьому опиратися: підняли білий прапор, дали можливість течії повністю взяти над ними контроль. Сашко заціловував чужу шию самовіддано, приділяючи увагу буквально кожному міліметру. Раніше Максим навіть не припускав, що якась ділянка його тіла, крім члена, може бути настільки чутливою. Виявилося, що достатньо просто хотіти ЛЮДИНУ, а не розрядки, щоб від відчуттів вибухали не лише яйця, а й голова.

— Блядь, — брюнет плив, не в змозі зібрати мізки в купу. Якісь первісні інстинкти всередині ставали на перший план і нічого, крім нескінченного бажання, не затримувалося в думках. Саня від приятеля недалеко втік, тільки від звуку оксамитового голосу повертаючись у реальність. І то, лише для того, щоб із шиї плавно переповзти до губ.

Поцілунок вийшов пристрасний. Від надлишку емоцій хотілося кусатися і безсоромно стогнати, що Мітяєв і робив, варто було торкнутися своїм язиком чужого. Мабуть, якби Сашко був супергероєм, його криптонітом однозначно стали б поцілунки — настільки чутливим він був у цьому. Його буквально пробивало струмом від кожного дотику, а дах летів на підвищених швидкостях, залишалося тільки помахати услід хустинкою. Голос Сашка тремтінням віддавався в Калимові, вибиваючи з хлопця охи-зітхання у відповідь. Пальці стиснули набряклі соски сильніше, знущаючись над розчервонілими горошинками, від чого Мітяєв смішно жмурився, ставлячи брови дашком.

«І де цей супернатурал сміливості такої набрався?» — Сашко відірвався від нестерпно солодкого рота, щоби простіше було тримати концентрацію — розстібання ширинок не входило в топ найлегших занять. Після кількох секунд Саня впорався з ґудзиком, потягнув «язичок» блискавки вниз. Калимов зітхнув із полегшенням: він уже хвилин п’ять намагався ігнорувати ниючі відчуття нижче пояса, хоча з кожною секундою це ставало дедалі складніше.

Кадик на тлі блідої шиї брюнета здригнувся від хвилювання, коли Сашко пройшовся пальцями вздовж стовбура крізь тканину спідньої білизни. Мітяєв явно не збирався поспішати, вторячи Максимові: не переходячи в справжній напад, наче знущаючись, чекаючи, коли його попросять бути сміливішим. У Саші рідко траплялася можливість трохи пограти, зазвичай його партнери поводилися, як примхливі цукрові панночки, що верескливо скиглять щоразу, варто почати їх жартома мучити. Зараз Саня зрозуміти не міг, як наважувався позбавляти себе радості сексу за своїми правилами, бо саме в цей момент він по-справжньому кайфував від усього процесу загалом.

Якщо копнути в суть проблеми, виходило, що після свого першого справжнього кохання, розлад в інопланетній голівоньці Мітяєва бомбив атомними бомбами у всіх напрямках його життя. Відтоді хлопець підсвідомо вибирав повну протилежність Жукову собі в пару — слабких скигліїв, усіх у комплексах розміром із великий кінський. Чи був у цьому хоч якийсь сенс? Мітяєв вважав свою дурість частиною життєвого досвіду й не морочився.

— Са-а-ашко, блядь… — коротко стрижені нігті в черговий раз пройшлися горбком, укритим трусами й Максим мало не захлинувся слиною від гостроти відчуттів. Різким, якимось незграбним навіть, рухом хлопець стягнув із Сашка футболку і відкинув її убік, не відриваючи очманілого погляду від хлопця.

— М-м? — Мітяєв спостерігав заворожено, як Калимов підчіплює гумку його домашніх штанів і повільно стягує їх униз, не розриваючи зорового контакту. Якби Саня був трохи менш стійким солдатиком — кінчив би миттєво від самого вигляду чужого нетерпіння.

— Я обкінчаюся зараз просто, — зізнався Максим щиро, дивуючись своїй сміливості: виявилося, чіпати чужий член не так уже і страшно. Він уявляв це у фарбах майже два місяці з тієї самої ночі. Інопланетний придурок стояв перед очима щоразу, коли обставини навколо хоча б трохи натякали на інтим. Розлючене гортання порносайтів і затискання на все готових дів більше не мало сенсу: одного лише обличчя, схожого на собачу морду, було досить, щоб забруднити пару серветок.

«Зате яка економія тепер без преміум-підписки на Pornhub», — брюнет язиком пройшовся по лінії щелепи, а Сашко спеціально задер підборіддя, підставляючи для поцілунків заляпану синьо-фіолетовими плямами шию.

— А хіба… нхм… не в цьому сенс?

Максим подолав останню перешкоду у вигляді трусів і отримав доступ до тіла, з невеликим тиском погладжуючи пульсуючу плоть. Мітяєв від напористих ласк перетворювався на поступливе желе, хоч і намагався зберегти видимість самоконтролю. Руки прямо свербіли від бажання зробити приємно у відповідь, хлопець провів по міцних стегнах Калимова, акуратно стягуючи білизну вниз. Сашко зі знанням справи щільно обхопив пальцями чужий член, болісно повільно проходячись від основи до розчервонілої голівки.

— С-сука, — Максим зашипів майже жалібно і стиснув зуби на смаглявій шкірі десь у районі ключиць, коли великим пальцем шатен розтер краплю густої змазки, круговими рухами плавно ковзаючи від уретри до вуздечки. Калимов давно звернув увагу, що його дівчата завжди якось обходили це місце, більше загострюючи увагу на динаміці й розгонистій амплітуді. Якби хоч одна з них бачила, як зараз Макс божеволіє, напевно б вимагали в Сані майстер-клас. До правої руки, серединка долоні якої концентрувалася на найстратегічніших точках Калимова-молодшого, приєдналася і ліва, тепер блукаюча довжиною стовбура. — Бляха, перестань.

— Нахуя? — Мітяєв дихав шумно, як паровоз, сам насилу стоячи на ногах. Максим, звичайно, не мав раніше такого досвіду, але робив усе так, як йому самому подобалося. І зважаючи на те, що Саша перестав дражнитися і зайнявся вже справою, хлопець рухався в правильному напрямку. — Бо-о-оже, як ти пиздато це робиш.

— Та тому що в мене дах їде!.. — «від тебе, як ти взагалі ротом своїм таке примудряєшся говорити?»

— Пф-ф, ну й хуй із ни… умф… бля, як же це… — підтримувати послідовність слів у реченні більше не було сил, уривки фраз перетворилися на протяжне мукання. Шатен звів брови, насупився, щосили намагаючись не збити алгоритм своїх дій, лише прискорюючи темп. Відчуваючи, як оргазм семимильними кроками летить до нього назустріч, хлопець тремтів у чіпкій хватці Макса від нетерпіння, беззвучно ворушачи губами — намагаючись щось сказати.

На жаль, у Калимова зовсім не залишилося сил на ребуси та загадки. Остаточно зриваючись із котушок, він рвано рухав стегнами, вбиваючись у податливу долоню доти, доки не дійшов до критичної точки. «Безкінечно добре» тривало кілька миттєвостей, наче молотком довбаючи по нервових закінченнях так сильно, що з очей посипалися іскри. Сперма стікала по члену, що все ще пульсував, краплями. Макс не звертав на це уваги, насолоджуючись післяоргазменною млістю, поки Саня дотискав останні рухи до свого маленького вибуху: майже навалюючись на Макса, через футболку вгризаючись йому в плече, залишаючи пристойний синець, що обіцяв довго боліти.

***

«Любити не соромно». Але якщо чесно, коли минуло чимало часу, коли позаду залишилося отроцтво, юність і поступово наздоганяла молодість, ставало зрозуміло: соромно все ж таки може бути. За те, які рішення приймалися в минулому, яким людям він дарував своє пошматоване серце в подарунковій упаковці.

По-справжньому, ДУЖЕ любив він, мабуть, одного разу. Нескінченно тиснув на себе фактом нерозділеності і все одно готовий був цілувати пісок, яким ходив предмет його обожнювання. А потім, як жалюгідна, сліпа псина, мокрим носом тягнувся до холодних ступнів на знак подяки та благоговіння. Після того випадку Сашко всерйоз почав думати, що він більше не може відчувати так. Потугами стосунків він просто забивав ефірний час, порожній простір усередині, але через самооцінку, що впала нижче самого плінтуса, не міг навіть сподіватися на адекватне кохання.

Той трепет, про який він міркував у дитинстві — його більше не було. «Це» зникло з першим «я люблю тебе» зі сльозами на очах.

Ось і виходило, що батьки не мали рації: любити може бути соромно й неправильно, порочно і брудно. Тільки справа не в простих параметрах а-ля хлопчик / дівчинка. Різниці взагалі не було, який хтось мав вигляд і якими були первинні статеві ознаки.

Проблема була в самому Саші. Переконаний у своїй неповноцінності, він вірив у те, що не придатний для «любити дуже-дуже» і вибирав більш можливий варіант: просто трахав.

Усе інше було розмитим тлом. Такий варіант ґрунтовно тріпав хлопцеві нерви, але до самої суті ніхто не діставався. Мітяєв так і залишався роками у своєму коконі із самознищення, замикався в собі та ігнорував тих, хто ставився до нього добре.

Навіть зараз.

Хтось (далеко не перший) за сценарієм в’яз у симпатії до Сашка, поки той і далі будував навколо себе цегляну стіну. І від тих, до кого дихає нерівно — найміцнішу.