12
Лєну знайшли наступного ранку. Її тіло гойдав вітер на тому самому дубі. І як тільки вона туди видерлась — пояснити неможливо. Ніхто б не виліз, хіба що альпініст.
В кімнаті залишила записку — прощавайте, мовляв, пробачте, кого образила, а її чекає Степан.
Он як. Виходить, вона й писати вміла, хай навіть закарлючками, але зрозуміло. Хоч куля в голові так і залишилась.
Знову приїхав майор, цього разу надзвичайно сердитий.
— Твою ж мать, і так народу в країні нестача, а ці ідіоти ледь не щодня життя себе позбавляють! Народіть дітей, а потім хоч задавіться!..
За кілька днів картина дещо прояснилася. Було встановлено, що загиблою є Олена Матвіївна Василенко, дружина Степана Івановича Василенка. І Надія Остапівна теж його дружина. Теперішня. З Оленою Степан розлучився, бо заявив, що вона мертва. Мабуть, він щось таке знав, якщо вирішив заявити. Що саме — можна тільки здогадуватися.
Надія сприйняла цю інформацію спокійно. Мало того, вирішила поховати Степана з Оленою поруч, а собі зарезервувати місце з іншого боку їхнього спільного чоловіка. Колись же і їй доведеться померти, от і лежатимуть утрьох. І це правильно і перед Богом, і перед людьми.
На мамине обережне запитання розгнівалась. Як можна про таке питати — ясно, що народжуватиме!
В засобах масової інформації та місцевих групах соціальних мереж деякий час жваво обговорювали ці події, а потім інші, актуальніші новини вийшли на перший план. Однак історія про Олену, Надію та Степана має усі підстави перетворитися на романтичну легенду про палку любов. Ну, і про вірність, мабуть, але це вже залежить від народної фантазії.
Клята війна...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!