6
Його знайшли бійці тероборони обабіч траси наступного ранку. Думали, що вже захолов, але він виявився живим. Завезли в найближчу лікарню без надії, що виживе. Прийшов до тями за два тижні. Двостороннє запалення легенів лишало мало шансів, але Степан вичухався.
Де вештався майже добу — так і не згадав ніколи.
Була ніч, коли він розплющив очі й побачив неясні обриси якихось предметів у темному приміщенні, пригадав усе і зрадів, що він уже на тому світі, де все ясно і зрозуміло, де добро і зло розділені, не існують одночасно, тож сплутати одне з іншим неможливо. Безперечно, він у пеклі, там, де панує абсолютне, стовідсотково чисте лихо. Зараз йому призначать покарання. Цікаво, яке покарання призначають боягузам і порушникам присяги. Треба було погуглити, коли був живий, а тепер уже пізно. Інтернету тут нема. І телефону нема, забрали орки.
Та яку б кару не призначили, він її заслужив. Він прийме її з покорою. Він прийме її з радістю!
А вранці до палати зайшла медсестра, увімкнула світло і виявила, що він опритомнів.
Довго набирався сил, а коли відчув, що здатний триматися на ногах, виписався і попросився в тероборону. Без документів не взяли, довелося їхати в село за підтвердженням особистості.
Потім пішов у військкомат і записався на курси снайперів. Хотів нищити ворога, але не десь там, далеко, а спостерігаючи в оптичний приціл, як випущена з гвинтівки куля влучає в огидну рашистську морду. Тепер в його житті була одна-єдина мета: ліквідувати якомога більше загарбників. Помститися. За Оленку, за її пекельні страждання. І за свою ганьбу. Цієї ганьби йому ніколи й нізащо не позбутися, нема їй ні пояснення, ні виправдання. Але, якщо не виправдання, то хоч якогось пом’якшення необхідно заслужити, коли настане час відповідати перед Найвищим Судом.
З нього вийшов досконалий автомат для вбивства — холоднокровний, умілий і невмолимий.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!