9
Викинув недопалок і поліз у кишеню за наступною цигаркою. Ніж. Ну, ніж, що тут дивного, він узяв його навмисне. Хай навіть механічно, але ясно для чого. Щоб утекти. Утекти назавжди. Досить, намучився. Більше він не витримає.
Шкода Надійку. Ех, як же невимовно шкода його таку кохану, таку дорогу, таку ніжну Надійку! І синочка в її череві теж. Але вона сильна, вона витримає. Вона й таке витримає. Він не витримав, а вона витримає.
А не схоче народжувати від нього, то ще не пізно перервати вагітність.
Знову він поводиться малодушно. Ну, такий він є — сцикливий покидьок, який вдавав із себе крутого. Ліз під кулі, щоб довести. Комусь, може, й довів, а собі не докажеш.
Самогубці потрапляють у пекло. Кажуть, що їх навіть на цвинтарі не ховають. Ну, зариють десь, не залишать лежати тут. Йому вже буде все одно. А в пекло йому по-любому. І за головний його гріх, і за наступні. Бо не тільки чоловіків убивав, а й жінок теж. Ненавмисне, звісно, але навряд чи це візьмуть до уваги. А що ж, як вони так необережно підставилися, ідіотки? Одна присіла в лісочку попісяти, а він її застрелив. І тільки потім усвідомив, що чоловік це діло робив би стоячи. Та й спідницю помітив лише коли перекинулася на спину.
А друга... Та Бог з нею. Сама винувата, якогось чорта поперлася на фронт. Не жіноче це діло.
Ну, досить. Пора.
Розщепнув сорочку, підняв майку і, тримаючи обома руками, приставив ножа до грудей навпроти серця. Нічого, що ніж заокруглений, мусить виконати свою функцію.
Вдихнув глибоко, повагався хвильку і впав грудьми на землю.
Ох, як же стало боляче! Не так, як після поранення, значно сильніше, аж ноги мимоволі засмикалися, наче хотіли врятувати його, винести далі від місця, де його життя надломилося колись, а тепер зруйнувалося зовсім і назавжди... а потім біль поступово слабшав, слабшав, у роті зробилося солоно, Степан заплющив очі й неспішно погойдуючись, поплив у нескінченність.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!