XIII
Присвята: Сонцю
Тихо ніч шелестить цвіркунами,
Місяць сходить у прозорій красі.
Віття дерев сплелося між зорями,
Тягнеться небом з космосу пил.
Зорі зорями зайнялись в ночі,
Вітер тремтить поміж сонних дерев.
Сонце, що сходить теплими раннями,
Біля місяця лагідно спить.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.