XXVIII
Я зʼїм твій запах через покрив шкіри,
Руками доберуся до хребта.
І буду знов кусати, мацати, щипати,
Водити пальцями щемливий хоровод.
НадИхаюсь, бо надихАюся тобою, сонце,
Зберу свої легені із твоїх часток.
І буду ластитися, ластитися мов дитина,
Яка пізнала вперше маминих турбот.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.