Cenere, non il cielo

До моря ластиться проміння сонця,

І зграйка біло-чорних крил.

У моря зійдуться шляхи й дороги,

Щоб збудувати там жаданий дім.

І море буде потопати в штормі,

І чайок зграйки полетять у небеса,

Але космічний попіл не впаде на землю,

Не будуть знову знищені міста.

Навколо дому будуть мальви і волошки,

А маки одцвітуть і сплинуть в небуття.

Вони залишаться лиш в памʼяті народу,

Якому сотні Ноїв принесли життя.