Не страшно бути одному

У наш час буває важко уникати люду,

Всі ткнуться, збиваються у єдину купу.

Це вже не люди, а якісь суцільні тіні -

Куди не сунься там знову ці мерзенні пики.

Немає в них життя чи мрії,

І дуже рідко можна ще розгледіти відчуття надії.

Але при цьому нікуди від них ти не втечеш,

А поведешся - з ними разом пропадеш.

Тому тікай від них, тікай!

Забийся, заховайся хоч в сарай!

Іноді з твариною німою в самоті,

Куди цікавіше, ніж у "людяній", але всередині мертвій вже юрбі.

Тож відходь подалі від цих мерзенних пик,

Вибирайся частіше на природу,

Збирайся у нову дальнюю дорогу.

Але щоб на довгі милі і не чути цей мерезенний особовий писк.

І не бійся залишатись наоднині,

Так, відключись, не читай новини!

Забий на свої рутинні днини!

Тепер собою керуєш тільки ти однині...

Ти бачиш знову речі вірні -

Шум струмка, спів солов'я,

Сонця проміння, вітру вітчуття...

Твої думки знову є тобі покірні.

Тепер знаєш, що не страшно бути сам-одному -

Ти очистився і знову втуляєшся в чиюсь спину і їдеш на роботу.

Тож чекаєш тільки, щоб знову побути ти самому

І приміряти це чудове відчуття земного.

Вже все одно на ті мерзенні пики

І, як казав радянський Сталкер ще задовго:

"Тільки там, у гармонії з собою

Ти зрозумієш, що лиш одному тобі насправді круто".