ВІТЕР

Неси мене, вітре, над Вінницьким краєм, Хай душу лоскочуть ліси, Хай сила твоя з мене сум витрясає, Неси мене, вітре, неси! Де весни цвітуть, де любові багато І білі лелеки летять, Крізь сонце сліпуче та хмари кудлаті Провію я власне життя. Неси мене, вітре, як серце хотіло Над Бугом, де тануть літа, Хай кров моя млява, отруєна тілом Бурлить, мов джерельна вода. Неси мене, вітре, у Шпи́ків, додому, У край неземної краси, Зміцни мої крила, зніми мою втому, Неси мене, вітре, неси!