Поклик душі

Я люблю літню ніч,

Тиху, зоряну ніч,

Коли все навкруги засинає.

Стихнуть всі голоси,

Лиш в кімнаті часи

Відлік нового дня починають.

Є вночі щось магічне,

Що вабить мене,

Не дає моїм думам заснути.

І тоді сам на сам

Даю волю віршам,

Оживають вони, наче люди.

Не судіть ті вірші –

То лиш поклик душі,

Що стає на папері рядками.

І про те, що пишу,

Те у серці ношу,

І не можу про це не писати!

Катерина Єфіменко

24-25 серпня 2008 р.