ДОНІ

Коли крила твої й долоні Мій обіймуть безмежний страх, Оттоді я з тобою, доню, Найхоробріший тато-птах. Кинусь я у високе небо, В білі ночі та темні дні, Та всі зорі зберу для тебе І вкладу їх тобі до ніг. Буревії, цунамі, смерчі Не страшні мені, так і знай! Я тебе пригорну до серця Й віднесу в безтурботний край. Свою міць, усю дужість й сили Я віддам, аби знов і знов Твої рідні маленькі крила Відчували мою любов.