Натхнення - 04.08.2024

Вона була моїм натхненням,

Я його вдихав повільно неначе дим від цигарок,

Вона наповнює легені й не дає про себе забувать.

Залишається на одязі, по всюди.

Така моя...

Міцна, нестерпна та безмежна.

Та не вічна зовсім, закінчується скоро і хочеться благать:

Дай ще.

Та вона була натхненням,

насправді зовсім не моя

Своя, зухвала й терпка.

Скільки не благай вона прийде чи не піде до мене

І ти ніколи не збагнеш чи добре це, чи це прокляття є.

Бо вона як буря.

Ось це і є натхнення для поета.

Талант чи щось живе яке несе біду,

Слова пишуться самі,

Ллються на папір й стають текстами божевільних зізнань та щирості посеред ночі.

Вона тримає міцно, так що тріщать кістки й шкіра більше не тілесна

Вона перевертає все

І немає їй обмежень.

Вона була моїм натхненням,

Була, та зникла десь.

В неї розкладу немає,

Вона приходить і зникає.

Катує та ґвалтує тут мене.

Та я жадаю її ще.

Це є моя любов.

Кохання та життя!

Вона мій сенс і все що тягне в забуття

Ти бачиш її в кожному моєму слові

Бо владна і зухвала, моя.. така моя

І я не проти що з іншими її ділити маю.

Вона для кожного своя

Для когось ніжна лише трохи більше.

Але мені подобається дикість.

Мені подобається як вона мені шепоче..

Я є раб, або що гірше..

Вона моя

Або це я належу їй.