Світанок - 31.07.2024

Знаєш, мені здається що колись світанки зникнуть.

І станеться це швидше ніж я знайду тебе,

Того з ким на них дивитись.

Здається скоро все мине,

Та ранок тьмяний, він вже є поза потребою

Або ж це сплутано зі сном.

Здається часом що не треба 

Їжі, води 

Та й загалом всього.

Лише тебе,

Десь поруч,

Десь бажаний й повністю вже мій.

Мрія?

Фантазія? Уява?

Або лиш втома та спосіб відволіктись.

Бо я пуста споруда

Я відчуваю що буду тут 

Стоятиму до скону

І чекатиму чогось 

Щоб стать колись важлива.

Щоб колись тут відбувалося щось особливе.

Знаєш я люблю світанки, адже не люблю прокидатися зрання.

Мені вдосталь споглядати як сідає сонце,

Та ж це щось інакше?

Це щось особливе.

Це щось тихе й зовсім спокійне.

Мені здавалося що я шукаю шаленства,

Що шукаю тебе.

Та я шукаю себе, й чекаю на тебе десь там...

Де ми будем важливі та повністю свої