Глава 20

Одночасно і зовсім неочікуванно у всіх мандрівників спрацювали браслети. Вони блимали рівними періодами та неприємно голосно пищали, заливаючи поверх у нестерпний шум. До цього неймовірно тихий простір, майже ізольований від посторонніх звуків, тепер був схожий на будівлю, де ввімкнули сигналізацію.

Перша зі своєї кімнати вийшла Сора, жмурячись на чітке і яскраве світло. Ось так просидівши більше доби у темряві, було дещо незвично знову потрапляти у світ, повний точності, прозорості і… вдаванності. Й варто було їй ступити крок за дверний отвір, як її девайс вимкнувся. Одразу за нею вийшов Норман, радіючи, що на два джерела цього звуку, що різав слух, менше. Напевно, й інші почули, що звуків браслетів поменшало, тому вирішили виглянути, дізнатися ситуацію, і не прогадали.

З одних дверей вийшов Роббі. Зі скуйовдженим волоссям, сонний, він, напевно, нарешті був схожим на звичайного підлітка. Пізніше він розповість, що цього разу у нього були шрами по усьому тілу, наче хтось намагався зробити з нього робота також чи вирізати органи, відібравши усе людське і живе, але це буде пізніше, не зараз.

Меньш ніж за хвилину, коли у спільній кімнаті знову стало тихо, а друзі не розуміли, що відбувається, прибула «Касі». Вона, як і при першій їхній зустрічі, не проявляла ніяких емоцій, хіба що влаштовані у її програму, які були додані, аби спробувати відтворити природу людей.

- У вас година до переміщення. Прошу пройти за мною, попереду ще перевірка і деякі формальні моменти

Вони переміщувалися тими ж ліфтами, коридорами. Сотні, якщо не тисячі ємностей, дверей, віконець та трубочок, котрі невпинно щоць переносять. Таке вже й не дивувало, а сприймалося за неминучу дійсність. Роберто навіть розгорнув перед очима собі новини, аби не втрачати напрасно час, йому було нудно, та через мить він жахнувся, пропускаючи кілька ударів серця, відчуваючи холодний піт на спині.

«Було спіймано чоловіка, котрий напав на гостей дослідницького центру переміщень у часі. На допиті він зазначав, що вимагає повернення свого сина, котрого, за його словами, відвезли у невідомому напрямку, а напав на людей, бо йому здалося, що серед них була його дитина.

Додаток1: відповідні служби перевірили документи та зазначають, що син затриманого добровільно подарував себе науці…»

Хлопець і не хотів далі читати. Усередині нього почало щось лоскотати нутрощі, пророщуючи сумніви та інші думки, та на це часу було замало. Вони прийшли. Це була простора, ні, просто величезна кімната схожа на купол чи половину сфери. Під самою верхівкою було багато дротів та чогось на кшталт прожекторів, котрі зараз не світили. Мандрівники ще мить роздивлялися довкола, поки звук, виданий «Касі» не повернув їх на рівну поверхню.

- Центр бажає взяти у вас повторні аналізи. Перші були тоді, коли ви тільки прибули

- А як щодо згоди? Особисто я нічого не підписувала, тому протизаконно було брати у мене будь-які аналізи. Ви просто скористалися моментом!

Мадлен навіть наче почервоніла чи то на обличчі, ти тільки у очах Сори. Агресивний колір.

- Згода? Підпис? Ви були без свідомості, ми не могли у вас запитати, а нам потрібен був момент одразу після вашого переміщення

- Тобто ви можете чинити усе, що завгодно?! Навіть, певно, вбити можете. А якщо тепер у мене якась…

- Досить, прошу

Білявка навіть здивувалася, що її цього разу спробував заспокоїти Ітан, та обернувшись навіть на мить, вона помітила погляди, котрі й не думали підтримати її, тому, ще трохи обурючись, вона відійшла від ідеї сперечатися й сваритися вже навіть з К451. Їй залишалося лише стискати до болю щелепи, схрестивши руки на грудях.

- То що там за аналізи вам потрібні?

Кожного з мандрівників відвели у окремий бокс для взяття аналізу. Зсередини ті були облаштовані усім необхідним обладнанням, часом навіть найкурйознішим та химерним. Поки хтось один здавав звичайну кров, інший проходив тест на координацію чи активність мозку. І усім цим займалися роботи, котрі одразу ж записували результати чи ще щось. Вони були менш говіркими, ніж та ж «Касі».

За близько півгодини усе було готово, К451 отримала усі результати і, певно, надіслала їх машинам, котрі займуться аналізом, перевірці чи порівнянні з попередніми. Це все було механізовано, у кілька секунд вони могли зробити що завгодно, та людям не варто було пізнавати усіх таємниць, для мандрівників був частковий вийняток так, як за них просив Раймонд, а його, здається, у майбутньому шанують, співпрацюють з ось тим навіженим ученим.

Вони просто стояли посеред кімнати. Хто сидів на підлозі, востаннє граючися отриманним браслетом, хто спостерігав за просто гігантським циферблатом, котрий вивели на один із екранів під стелею спеціально для них. Залишалося якихось хвилин десять-п‘ятнадцять, а вони вже не були нікому цікаві. З них отримали потрібний матеріал для дослідження, і, якщо б у роботів була здатність мислити, то вони б думали «Та коли вони вже перемістяться?».

- Я навіть не уявляю, що буде далі. Куди тільки цей механізм нас не переміщував

Всі зітхнули. У цих словах відображалися слова кожного, та й часом вони відчували одне одного краще, ніж себе. Абсолютно різні й незнайомі до того моменту люди, а стільки разом пережили, за довгі роки дружби рідко таке вдається, а у них було всього лише кілька днів.

Раптово світло у кімнаті вимкнулося, а через мить ввімкнулося. Через кілька секунд це знову повторилося. Підсвітка на кнопках чи вздовж стін почала виходити з ладу, а різкі звуки ось-ось і розірвали б усі ємності, за котрими була змога спостерігати. Невпинний шум наповнював навіть усі щілини простору.

Мандрівники зреагували раптово. Усі піднялися і збилися в одну кучку, спостерігаючи за тим, що відбувається. Норман навіть ввімкнув світло на своїх частинах тіла по максимуму, аби зберігати незалежне джерело світла. Роббі почав щось шукати, сильно тиснучи на скроні, а Ітан… Якусь мить він стояв і не рухався, згодом почав терти очі кулаками, а потім ступив крок і ще один… Так, як усі були в паніці (вкотре за перебування у майбутньому), вони не відразу помітили дії брюнета. А він усе прямував до центру кімнати. Першою, здається, зреагувала Мадлен.

- Йолопе, ти куди? - та той не відповів.

Він навіть не обернувся, коли зупинився під найбільшим прожектором. Шум його серцебиття був гучнішим за звуки ззовні. Насправді у нього тряслися коліна, а слини виділялося більше норми, та він твердо стояв на своєму. Коли Роберто побачив, що коїть коханий, то зірвався до нього, та було вже пізно.

Неприродньояскраве світло з прожекторів зцентрувалося на хлопцеві, просто випалюючи того. Мандрівники, котрі стояли у кількох десятках кроків, і то зажмурилися. Це тривало мить-другу, але у пам‘ять увійшло з позначкою «вічність». Роббі впав на коліна рівно у ту ж мить, що і прожектори вимкнулися, і стан приборів довкола прийшов у норму. У його вухах та голові лунало лише одне:

«Ітане, ні…»

Тіло брюнета впало на спину, навіть не даруючи найприхованішого натяку на життя. Звук кісток, які зіткнулися з поверхнею, відлунням заповнив простір. А потім був крик.

Роббі, ледь не спотикаючись об свої ж ноги, побіг до Ітана, поклав його голову на свої коліна. По обличчю вже невпинно текли сльози, а усе всередині ніби зникало, розчинялося. Він торкався його щік і волосся, цілував, а потім трусив.

- Прийди у себе. Прийди! Повернися! Як ти смієш мене покидати?

Сора бачила, як кімната дедалі сильніше забарвлюється темно-фіолетовим, майже чорним кольором, і як епіцентром усього цього є Роберто. Його журба і відчай були навіть темнішими за тінь чи ніч, вони перекривали будь-що. Норман навіть відчув як його шкірою пройшлися мурашки холоду.

Гучний звук, що сповіщав про початок переміщення. Він вивів усіх зі стану трансу.

- Роббі, я навіть уявити не можу твій біль, але ходімо

- Ні, я не кину його тут, - наче поранений звір, юнак глянув на Нормана, котрий повільними кроками підходив до нього, простягаючи руку.

- Не думаю, що він зробив це, бо хотів, аби ти так залишився тут. Прошу, ходімо

- Але він, мій Ітан, мій коханий, я… Я не можу покинути його

- Будь ласка, Роббі, - «сонечку» довелося кусати губи, аби голос не зривався, аби мозок не припиняв тверезо мислити, - давай вирішимо це після переміщення. Можемо спробувати взяти його з собою, але не знаю, що вийде

- Я… Я… Що ж мені тепер робити?

Його голос став схожим на дитину, котра втратила усе. Він тонув у відчаї, помираючи зсередини. Його близької людини більше немає. Один момент - і немає. Він ненавидів себе за те бажання пригод там у квартирі.

Час закінчувався, тому Норман, попри крик і сльози, котрі змочували його одяг, узяв Роберто на руки і побіг до дівчат, котрі ось-ось і перемістилися б. Неживе тіло Ітана так і лежало посеред лабараторії, не викликаючи зацікавленості навіть у роботів. Він був схожий на якийсь використаний матеріал, котрий більше нікому не знадобиться.

«Раймонд відповість за це».

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вікторія
23.08.2022 01:58
До частини "Глава 20"
Авторко, Ви розбили моє серце... Аж ніяк не могла подумати, що я побачу тут скло... Навіть не знаю, як описати свої почуття, таке враження, ніби не стало мене разом з Ітаном... Чесно кажучі, я не зовсім до кінця зрозуміла, що сталось і чому Ітан поступив саме таке, але... Але буду читати далі..
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Сая Хаторі
    11.08.2022 11:45
    До частини "Глава 20"
    Я й уявити не могла, що все буде саме так. Ця історія точно стане моєю улюбленою, а ще тією, що не раз розбила та зліпила моє серденько. Вам я бажанню багато-багато натхнення✨ і з нетерпінням чекатиму на продовження
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Katarina Lynx
    11.08.2022 11:50
    До частини "Глава 20"
    Дякую за ваші відгуки) Я поступово дописую її, залишилося ще трохи. Сподіваюся, що і кінцівка вам сподобається
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Сая Хаторі
    11.08.2022 12:00
    Я в цьому вже впевнена, тому чекатиму скільки-скільки буде треба, бо мені дуже цікаво дізнатися відповідь на свої питання
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше