Глава 23

- У тебе справді чудова квартира, чудове її розташування

Хоч Роббі і не глянув на того, что відкрив двері балкону та ступив назустріч вечірньому повітрю, але він гадав, що це Сора. Він відчував. Юнак ще кілька хвилин тому вирішив постояти під відкритим небом, остудити мізки, помовчати, не зупиняючи гучний монолог у голові.

- Прекрасний вид на це місто, хоч і часом мені здається, що про нього забув цілий світ. Майже щодня я бачив на цих вуличках сотні, якщо не більше, людей. І я впевнений, що більшість із них вже зрослися з маскою, котру носять щодня. Щодня, уявляєш…

Він обернувся, сподіваючись побачити підтримку в очах Сори, та побачив Мадлен, котра зовсім не дивилася на нього. Її погляд плив десь до багатоповерхівок на горизонті. Схрещені на грудях руки і беземоційні губи.

- Уявляю, ще й як уявляю, Роббі

Дівчина підійшла ближче до краю, до Роббі, та все ще не дивилася на нього. А їй і не потрібно було. Що вона мала там побачити? Злість? Подив? Сльози? Її це не цікавило. Вона була готова і до перчених жартів чи насмішок, вона була не проти стати предметом, на який юнак випустить емоції. Але він також мовчав.

Мовчав, дивлячись до горизонту, повторюючи дію Мадлен, намагався щось там розгледіти.

Небо темніло, а за цим ступала і прохолода у кожному подиху. Спочатку почало блискати десь далеко, саме там на горизонті, куди дивилися ці двоє. Та злива наближалася. Кілька хвилин, і масивні краплини почали просто перед під‘їздом розбиватися об землю, дах чи вікна. Роббі ступив крок назад, сильніше обіймаючи себе. Він заплющив очі і, якби міг, то випустив би навколо тіла оболонку, масивну і непрозору. Він боявся зливи.

І Мадлен наче стало шкода його. Вона б обійняла, упевнила б, що все буде добре, та переступити через вибудуваний роками образ їй не вдалося. Абстрагувавшись від усього і людей у квартирі, дівчина дивилася на наростаючу зливу, нервово покусуючи губи. Роббі вже встиг і шмигнути за двері, ті голосно гупнули, та вона навіть не здригнулася.

Колись ось так вона стояла з Раймондом, бо той умудрився занадто сильно зачинити старі двері. Вони заїли, і тим двом довелося простояти з півгодини, доки вчений не зміг їх відчинити. Проте вони хоча б поговорили вдосталь, пожартували й укорінили для себе, що балкон - одне із найінтимніших місць. Це наче обмежений закритий простір, де думки самі просяться бути промовленими, особливо після алкоголю.

Хтось несміливо натиснув на двері і увійшов. Ця людина робила усе досить тихо, з розумінням справи і повагою до спокою, у котрому стояла білявка.

- Не проти, якщо я також постою?

- Хіба я можу щось заборонити у твоїй же ш квартирі? - вони посміхнулися одна одній, і Сора підійшла ближче до краю балкону.

- Добре, що цього разу відлік займає лише кілька годин. Говорячи правду, мені б не хотілося залишатися в цих стінах довше. Ця подорож… Вона відкрила мені зовсім інше життя, я і не здогадувалася, що воно може бути таким. Ну, у мене так точно

А потім була тиша. Слова Сори змусили замислитися. Мадлен, котра не відійшла ще від емоційного стану Роббі, не розібралася з почуттями до цього хлопчиська, тепер переймала настрій іншого підлітка з компанії «мандрівників». І справді, цей божевільний учений, він що, навмисне покидав їх у такі небезпечні, проте драйвові моменти? Першою отямилася Сора.

- Тобі не холодно? Можливо, щось принести?

Через зливу справді температура повітря зменшилася на кілька градусів, а вітер провівав до нутрощів. Вже стемніло, і це суттєво змінювало атмосферу, настрій міста; наче й воно також сумувало за Ітаном. І знову цей хлопець виник у думках кожного.

- Ні-ні, не варто, мені не холодно. Дивися, аби ти не захворіла. Пам‘ятаю я свої підліткові роки…

- Я звикла піклуватися про себе. Вже який рік, - обличчям рожевокосої попливла усмішка, за якою, напевно, ховалася далеко не одна історія, - більшість днів у році живу сама, практично харчуюся наукою і …, наче боюся підпускати когось

По тілу Мадлен пройшовся потік холодного повітря, вона навіть труснула головою. Чути таке від «ще підлітка» було страшно. Хоч та усміхалася, не скаржилася на своє життя, але білявці хотілося почути набагато більше (щось її сьогодні зовсім понесло на співчуття та дружні стосунки). Вона співчутливо дивилася на Сору, уважно слухаючи короткі фрази, котрі дівчина все ж дозволяла собі. Але більшість часу вони мовчали.

- Але тепер усе інакше, - радісно видала Сора, - Я наче нарешті ожила

Кілька разів глянувши то на подругу, то на місто, дівчина висунула голову з вікна. Крижані каплі одразу впали на маківку, зуби зчепилися сильніше, та голос виривався десь з-під ребер.

- Я жива. Жива!

Мадлен одним рухом рук повернула дівчину назад під покрівлю балкону. Вона почала витирати справді журливі сльози неба з обличчя Сори. Ще не вистачало їй тут хвороб. Але з нею було і буде все нормально. Могло здатися, що від неї пахнуло божевіллям чи спонтанними діями після алкоголю, та це усе було брехнею. Сора просто нарешті відкрилася емоціям, і не тільки тим, що за зачиненими дверима і вікнами, в компанії німого гаджету, а тим, котрі можна підхопити чи заразити ними близьких людей. Це було якісне, витримане місяцями, якщо не роками, щастя, і ніяк інакше.

- Це так круто розуміти, що якийсь досі не пояснений момент дав мені змогу познайомитися із людьми, потоваришувати та просто вийти із життя відлюдника. Бо, як би я не вдавала, що мені подобається, що все у нормі, що так навіть краще, - воно перемелювало мене, - у її очах палала радісь, проста, дитяча і навіть наївна радість. - А тепер у мене з‘явилися друзі

Такий простий для більшості сучасних людей момент, а комусь він у наджиттєву радість. І Сору білявці було навіть не стільки шкода, скільки вона раділа поруч із нею. Вона б ніколи не зрозуміла, що у той момент пережила дівчина, та їй хотілося вірити, що ті емоції прекрасні й що усе в неї буде добре. І у Роббі, і у Нормана також.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Сая Хаторі
28.08.2022 10:13
До частини "Глава 23"
Цей розділ наповнений такими красивими реченнями і атмосферою, а мене все важче й важче розуміти, що зовсім скоро буде фінал
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше