Сценарій життя

Прокинувшись вранці, Сніжана подумала, а чому у людини для життя немає сценарію, як і в кіно? Це ж круто було би. Так знати на перед як житимеш звісно не кожен хоче та це й зайве. Але якщо уявити таку собі картину, то можна позбутися наслідків скоєних помилок.

Наприклад, я десь у школі розбила вікно і що ж буде, думаю я? Школа приватна та страшно мені. Прийшовши додому, я би відкрила свій сценарій життя і прочитала той шматочок з вікном.

Звісно, що ніхто б не зміг прочитати весь щоденник, бо там стоїть замок, який розблокуватись може вже біля влучного часу. Цей щоденник був би ще як примітка до пам'яті. Забула, наприклад, що було рік тому, можна взяти і згадати. Адже вже минулі сторінки сценарію не блокуються.

Є у мене подруга Ліза. Та я розповіла їй про свою думку з сценарієм, Ліза лиш регоче та відповідає, що це не можливо, адже ми не в кіно. Ми в житті. Тож цього ніколи не буде. Подорослішай та будь реалістом.

- Та чого ти? Навіть пофантазувати не можна. А я зрозуміла. Ти боїшся майбутнього або буде бажання бути з щоденником 24/7, то не бійся. Майбутнє буде заблоковане до певної години, а минуле ти й так знаєш.

- Так тоді навіщо цей щоденник зі сценарієм? Не розумію я тебе.

- Та це ж круто. Ти можеш відкрити його біля якоїсь страшної для тебе події і знатимеш як вчинити. І нічого зайвого не зможеш прочитати. А ще з таким щоденником не потрібно вести свій особистий, бо у тому, де сценарій все й так вже буде.

- Ну добре. Я тебе зрозуміла. Але мені це не подобається. Краще буду занотовувати сама свої думки у яких вже пережиті моменти щасливого життя.

- Гаразд, а я трохи ще пофантазую і піду працювати над новим віршем.