Одеські оповідання: справа старої процентниці

На солідному дубовому столі лежав закритий ноутбук сріблястого кольору. На кришці було зображено надкусане яблуко – MacBook. Дорога річ та вбивця її не взяв. Тож, швидше за все, пограбування не є мотивом цього злочину. Поруч стояла велика кришталева куля на підставці. Я, так розумію, це знаряддя виробництва баби 'Аглаї'. Також тут лежав записник, експерт, якраз, перестав чаклувати над ним і пакував його в пластиковий пакет для доказів. Потім треба буде проаналізувати цю книжку, може там щось важливе. А MacBook нехай досліджує наш технічний експерт Шаманський. Майстер своєї справи. Вичавить із цього ноутбука все, що тільки можна.

На столі стояли дві товсті, сантиметрів п'ять у діаметрі, свічки в гарних мідних свічниках. Одна була чорного кольору, інша червоного. Обидві, начебто, ще жодного разу не запалювали.

По центру столу, під ноутбуком вгадувалась велика пентаграма, намальована червоним маркером або фарбою прямо на стільниці. Мабуть, це було коло з п'ятикутною зіркою і якісь символи поруч із променями зірки. Більше нічого особливого я не помітив.

Я зазирнув під стіл – там лише пилюка. Коровина, мабуть, не так часто тут прибиралася. Хоча вона, напевно, наймала прибиральницю. Отже, економила і кликала її лише раз на тиждень. Поряд зі столом лежить перекинутий стілець. Можливо, перекинули під час боротьби. Сподіваюся, експерт не забув зняти з нього відбитки – убивця міг хапатися за нього руками. Біля самого трупа я побачив якийсь пил. Придивився - начебто попіл, невелика кількість. Цікаво, злочинець палив якісь докази? Чи потерпіла виконувала якийсь свій магічний ритуал?

З передбанника я бачив одну шафу, але їх було дві. Вони стояли біля стіни по обидва боки від столу.

У шафі зліва стояло кілька книжок, кілька колб із порошками різного кольору, якась пляшечка із зеленою рідиною, банку з фізрозчином, у якому плавала розтята жаба. Тут же інша банка, в якій було щось схоже на фалангу людського пальця. А ось і диплом у рамці: 'Фіналістка 'Битви Екстрасенсів' 2026 року'. Я пройшов поглядом по корінцях книг: Папюс. 'Практична магія. Настільна книга мага.', Кроулі Алістер 'Магія в теорії та на практиці.', Золотухіна З. М. 'Ритуали грошової магії.', Сервест Бурислав 'Магія безсмертя, книга таємниць.', Парнов Єремей Іудович 'Трон Люцифера. Короткі нариси магії та окультизму.'. Ну таке, коротше, не "Кайдашева сім'я" Нечуй-Левицького. Хоча, що я маю очікувати побачити в кабінеті мага-екстрасенса?

Шафа справа мала схожий вміст, але книги були розкидані, деякі лежали на підлозі. Можливо тут йшла боротьба чи вбивця поспіхом щось шукав.

— Відбитки пальців із книг я вже зняв — сказав експерт, відстеживши мій погляд.

Потрібно дізнатися, чи не пропало щось. Можливо, у цьому нам зможе допомогти прибиральниця, яка прибирала у громадянки Коровіної. Потрібно з'ясувати, кого для цього наймала потерпіла.

На стіні між шафами, на самому верху, під стелею, висіли фотографічні портрети в ряд. Чотири штуки, хоча, можливо, мало бути п'ять, тому що посередині ряду, між другим і третім портретом, була проріха. Високо, краще б подивитися їх ближче – може це родичі Коровіної? Або ще якусь важливу інформацію можна почерпнути з цих фотографій.

— З драбини зняли відбитки? Розташування зафіксували? — запитав я експерта-криміналіста. Треба б згадати його прізвище, бо якось незручно виходить.

— Так. — підтвердив він

-— Отже, нічого, якщо я зараз її візьму та акуратно поставлю ближче до стіни? Хочу подивитись, що там за портрети.

— Без проблем.

Я підсунув драбину поближче до стіни й піднявся на саму вершину.

На першому портреті зліва був старий лисий чоловік кавказької зовнішності з пишними сивими вусами, як у Будьонного. Але нагадував він швидше актора Етуша. Внизу можна було розібрати напис "Георгій Гурджієв"

З наступного портрета, сперши повне обличчя на руку, дивилася на мене жінка похилого віку, чимось схожа на Надію Крупську, можливо, банькуватими очима, підписана як "Наталя Блаватська".

На третьому місці, де був відсутній портрет, стирчав товстий цвях з уривком мотузки на ньому. Цікаво, тут точно щось висіло. Може дорога ікона та її вкрав убивця? Чи взагалі портрет убивці?

Далі йшов портрет чоловіка середнього віку. Він міг би бути сином кавказця з першого портрета, але прізвище було зовсім інше – Юрій Лонго. Темне волосся, чорні вуса, погляд дивиться прямо на тебе і проникає, начебто, у саму душу.

Нарешті завершував "іконостас" портрет жінки років сорока. Він був підписаний одним ім'ям або навіть швидше прізвиськом або псевдонімом: "Джуна". Нагадувала Джуна циганку, темне волосся, чорні очі, різко окреслені чорною ж тушшю, гострі хижі риси обличчя.

Різношерста компанія, - навряд, це родичі Коровиної.

Я зліз з драбини та звернувся до експерта Корецького - згадав, як його прізвище!

— Корецький, там нагорі ніби висів ще один портрет, картина чи ікона. Залишився цвях і шматок мотузки —сфотографуйте там, будь ласка, і зніміть відбитки. Може, це злочинець зняв, що там висіло, і забрав.

— Звичайно, Костянтине Олександровичу.

Я ще раз подивився на кабінет і вирішив оглянути інші приміщення. ТОВ 'Баба Аглая-ясновидиця' знаходилося фактично в житловій квартирі. Кабінет був виділений для "бізнесу", а в інших кімнатах була спальня, вітальня та кухня.