Інь, Янь та всі-всі-всі або за сімсот років до Великої Рівноваги

Старший брат... Мама-Адіті* просила наглядати за молодшим і старший підставив йому свої кільця. Та й потім завжди був поруч. Підстраховував, витягав з халеп.

Спочатку, це було весело. Хоча й боляче. Підсмажені асури* так смішно щулились від його подиху, але працювали. А Молодший катався по землі від сміху.

Потім було приємно. Лакшман* носився, що дурний, керував армією, а Рама інколи з'являвся, хлопав по плечу і зворушливо казав: “Що б я без тебе робив?”.

Далі було цікаво. Таємниці, інтриги, розслідування. Натовпи гопалі*, готових на все.

Поки не з'явився він — Дурьодхана*.

Дурьодхана та Бхімасена*. Дві сторони монети. Два боки Сили. Вічні вороги. Одвічні суперники. Той, ким Баларама хотів бути, і той, ким був раніше.

Старший брат... Коли в тебе сто менших та п'ять непутящих кузенів, хош-не-хош, а будеш відповідальним. Особливо, коли не-хош.

Кожен раз, коли Волчєбрюх* нажирався якоїсь гидоти, або вплутувався у бійку на ринку, або... Багато було тих “або”... Так от, кожного разу цариця Кунті* влаштовувала скандал у покоях мами Гандхарі*. Чомусь їй здавалося, що Каурави* мріють вбити своїх кузенів. Особливо, Бхіму. Хоча того, аби вбити, треба було постаратися. Мама просила Дурьодхану наглядати за Врікодарою. І ніколи не нагадувала Кунті про те, що син Ваю не знає міри своїй силі, тож, коли його намагаються стримати, лупить без разбору. Просто лікувала синці та забої синів. І плакала.

Мабуть, саме тому Дурьодхана ненавидів Бхімасену? Не за бійку. Не за зламану руку. Ні. За мамині сльози.

Коли до Хастінапур*а прийшов Баларама, Дурьодхана напросився йому в учні. Та Волчєбрюх не міг чогось попустити супернику і теж зайнявся булавою.

Саме тоді, дивлячись на дурну силу Пандава та розумну міць Каурава, Могутній вперше засумнівався.

Бхіма, особливо, коли відчував, що програє, просто впадав у амок і, засліплений люттю, колошматив все підряд. Не раз і не два вчитель бував змушений скручувати Страшного. Та й тоді раджан вив, як вовк, кусався та лягався. Кунті звично звинуватила у всьому племінника, але вчитель показав їй прокушену долоню і спокійно сказав:

- Це зробив не Каурав.

- Це він довів Бхімасену до сказу, - не відступила раджая.

- Істинний кшатрій не втрачає голову, будь там що.

Грізно зиркнувши, Кунті вибігла з рісталища. “Істинний”. Й без того по кутах ходив шепіт, що не було ніяких богів, то десь на стороні вона нагуляла, аби народити раніше за Гандхарі. Особливо, Бхімасену. Від якого потерпали усі. Недарма його прозвали Врікодарою та Страшним. Скільки своїх прикрас вона роздала служникам та служницям... Особливо, служницям... Аби тільки не дійшли плітки до свекрух*. З тих пір, як не стало Сатьяваті*, ці дві стерви керували жіночою половиною, як заманеться. Хоча теж не без гріха*.

Втім, більше цариця до Баларами не ходила. А Пандав швидко зрозумів, що тут за мамцю не сховатись. Ні, він не навчився керувати силою, та грізного окрику вчителя вистачало, аби раджан кинув булаву.

Обидва хлопця зростали на очах вчителя. І, як не намагався вчитель бути неупередженим, серце його все більше схилялося до Каурава. Цей раджан ріс справедливим та мудрим. Тяжку ношу старшого брата ніс з гідністю. Навіть тоді, коли містяни приходили жалітися на витівки Пандавів. Не дивно, що він ставився до кузенів з призирством.

А Баларама згадував, скільки разів так само покривав Крішну. Хоч завжди здавалося, що так треба, такий обов'язок старшого, тепер його мучили сумніви. Коли Дурьодхана заступився за Карну*, вчитель похвалив учня. І пішов. Сумніви стали нестерпними.

Багато років Баларама уникав меншого брата. Навіть, на Курукшетру* не пішов. Та побачивши як* загинув його учень, заламав свій плуг і вбив себе. Ні, Ямараджа залишився без зіркового гостя. Смерть від медитації — не та форма самогубства, за яку можна покарати. Та й хто, взагалі, може покарати Шеш-наґа?

- То на чиєму ти боці? - спитала А Ра.

Велет почухав потилицю.

- Мабуть, досі на його... Зачекай! - він підняв руку, стишуючи гнівну тираду Радниці. - Я помилявся. Обов'язок старшого — не покривати, а стримувати. Зараз я донесу свою ношу до кінця.

А Ра фиркнула. Це ж треба? Який пафос. “Нічого собі”, була наступна думка. “Фиркати на бога”. З іншого боку, вона стільки всього бачила за свої життя... Богом більше, богом менше...

* Баларама — старший брат Крішни, а також втілення змія Шеши, що, за легендами, тримає на собі Всесвіт (зверху на ньому стоїть черепаха, потім чотири слони і вже, нарешті, земля). Також на ньому спить Вішну.

* Тиртхи — давнє плем'я в Індії.

* Хвежанґуґ — суп від похмілля. Вариться з будь-якого бульйону з додаванням великої кількості зеленої цибулі.

* Адіті - “Безкінечність”, міфічна матір богів-Адіт'їв (або сур-ів). Вважається втіленням Початку, Жіночності, Материнства та ін. Втім, згідно Вєдам, вона не була матір'ю Шеши, а Вішну її сином називають лише Упанішади. Але, оскільки вона народила Індру, який став головним серед богів, індійська традиція дозволяє називати її матір'ю всіх богів.

* Підмажені асури — Асури — суперники Сур-ів (порівняйте з грецькою міфологією). Одного разу всі боги вирішили пахтати океан, аби здобути корисних речей. Мутовкою вони взяли гору Меру, навкруги якої обмотали Шешу. Асури тримали голову Змія, а сури — хвіст. Від болю Шеша почав видихати полум'я і трохи попік асурів. Серед здобутих речей був напій безсмертя, який, по розподілу, мали отримати асури, але Вішну прийняв свою жіночу форму — Мохіні — та звабив асурів, і поки ті улещували красуню (за іншими версіями, злягалися з нею), сури вкрали напій.

* Лакшман — старший брат Рами. Дійсно, був головнокомандуючим війська, яке, разом з Рамою, атакувало острів Ланку, на якій ракшас Равана утримував дружину Рами — Сіту.

* Ґопалі, ґопі — дослівно “пастушки корів”. Молоді дівчата та жінки, з якими, згідно “Бхаґават-Ґіті” Вішну “грається”.

* Дурьодхана — старший син сліпого царя Дхрітаракши та Ґандхарі. Згідно “Махабхараті” Ґандхарі ходила вагітна два роки, аж поки не народила (або просто вирізала з себе) плід, який виглядав, як шмат м'яса. Цей шмат розділили на сто частей (і ще одну), які “дозрівали” у сосудах з топленим маслом. Саме з них з'явилися Каурави(див.). З маленької частинки народилася дівчинка.

* Бхімасена — третій син цариці Кунті (див.) від бога Вітру Ваю. Сильний, але дурний.

* Волчєбрюх або Врікодара — прізвисько, яке дали Бхімасені за його ненажерливість та нерозбірливість у їжі.

* Кунті — дружина царя Панду (тому всі його діти називались Пандавами). Після того, як вийшла заміж, дізналася, що її чоловік не може мати статевого контакту з жінкою, через прокляття одного мудреця. Але ще до шлюбу вона отримала у подарунок мантру, завдяки якій могла призвати будь-якого бога для народження від нього дитини. Чим і скористалася, народивши старшого сина Юдхіштхіру від Дхарми, Арджуну- від Індри, та Бхімасену - від Ваю. Змушена була поділитися мантрою з другою дружиною Панду — Мадрі, яка народила від богів Ашвінів близнюків Накулу та Сахадеву.

* Ґандхарі — дружина старшого брата Панду, сліпого Дхрітаракши. Добровільно зав'язала собі очі, аби нічим не перевершувати свого чоловіка.

* Каурави — ті самі діти з горшиків.

* Хастінапур — місто, де жили всі персонажі “Махабхарати”.

* Свекрухи — цариці Амбіка та Амбаліка, матері Дхрітаракши та Панду.

* Сатьяваті — прабабка Пандавів та Кауравів та свекруха Амбіки та Амбаліки.

* “теж не без гріха” - згідно “Махабхараті” син Сатьяваті та чоловік Амбіки з Амбалікою, царевич Вічітравір'я, помер (судячи по всьому від “статевого виснаження”), не встигнувши зачати синів. Тому довелося вдатися до старовинного звичаю, коли вдови могли народити від близького родича померлого і такі діти вважалися законними синами бездітного. Цей звичай називався “нійоґа”. Однак старший брат Вічітравір'ї, Бхішма, дав обітницю безшлюб'я, тому довелося просити позашлюбного сина Сатьяваті — В'ясу. Втім, хоч той і вважався великим мудрецем (і зрештою написав “Махабхарату”), мав страхітливий вигляд. Тому під час статевого акту з ним Амбіка закрила очі, від чого народилася сліпа дитина. А Амбаліка сильно зблідла, тому народився син-альбінос.

* Карна — перший (і позашлюбний) син Кунті. Отримавши свою мантру, дівчина одразу перевірила її на Сур'ї (бог Сонця), та, як було обіцяно, народила дитину. Якого довелося відправити у кошику по річці (адже вже був влаштований її шлюб з Панду). Його знайшов колесничий одного царя та виховав, як свою дитину. Через багато років Карна (не знаючи про свій родовід) прийшов до Хастінапуру на змагання колесниць. І переміг. Але Пандави підняли його на кніпи. За Карну заступився Дурьодхана, за що отримав вірного друга та соратника.

* Курукшетра — або поле Куру. На цьому полі відбулася фінальна битва Пандавів та Кауравів, та їх сторонників. Кажуть, що у цій битві загинуло близько 15 мільйонів бійців. І всі Каурави та старші родичі цієї династії.

* Як загинув Дурьодхана? Наприкінці битви, вже важко пораненого, Пандави загнали Дурьодхану в болото, де проти нього вийшов Бхімасена. Однак, він не міг перемогти Дурьодхану, поки Крішна не крикнув “Бий по стегнах!”. Це був не лише заборонений прийом (оскільки бив Бхімасена не по стегнах, а, фактично, в пах), а й слабке місце останнього Каурава (тобто його “Ахілесова п'ята”). Після своєї “перемоги” Бхімасена не тільки огидно знущається над переможеним, а й наступає тому (ще живому) на голову.