Камінь. Біографічний роман. Книга друга. Непрості дороги до пекла.

План наступу

(розділ із біографічного роману «Камінь», автор – Володимир Шабля).

26 вересня 1941 року, середина дня. Театр бойових дій під Мелітополем.

26 вересня відбулося розширене засідання Військової ради 18-ї армії. Розглядалося головне для всього особового складу питання – завтрашній наступ.

– Розкажіть присутнім, яке у нас становище на сьогоднішній момент, – запропонував Смирнов начальнику штабу армії.

Колпакчі різко встав, обсмикнув форму.

– Із семи первісно запланованих для наступальної операції стрілецьких дивізій маємо п’ять, із трьох танкових бригад – дві, – повідомив він, намагаючись чітко вимовляти кожне слово. – Але є й обнадійлива інформація: за даними розвідки, 49-й гірський корпус німців сьогодні залишив своє розташування та прямує в бік Криму; крім того, у противника на нашій ділянці практично відсутні танки, тому в цьому компоненті у нас істотна перевага.

– Як штаб оцінює наші шанси?

– Вважаємо, що в разі збереження наявного співвідношення сил є велика ймовірність успішної наступальної операції.

– Що Ви маєте на увазі під застереженням "у разі збереження наявного співвідношення сил"? – задав уточнююче питання генерал-лейтенант.

– Противник може направити в район проведення операції резерви, однак головна небезпека – тиск німців на 12-у армію, який постійно посилюється, а це може вимагати з нашого боку додаткових заходів у відповідь.

– А саме?

– Якщо реальною стане загроза прориву німців у наш тил, командуванню доведеться переорієнтувати резерви на північний фланг фронту.

– Ну що ж, ризик – шляхетна справа, – сумно пожартував командарм.

– А якби вдарили, як намічалося, двадцять третього, – ніякого ризику не було б, – випалив з місця Балаян, котрий сидів поодаль.

– По-перше, ризик є завжди; різний лише ступінь ризику, – терпляче озвучив свою позицію Смирнов. – По-друге, перебуваючи тут, ми не можемо повною мірою оцінити стан справ із позицій стратегії ведення війни загалом. А по-третє – історія не терпить припущень: надійшов наказ наступати завтра – значить наступатимемо; і зараз необхідно виробити оптимальний варіант наших дій. Володимире Яковичу, – звернувся він до начальника штабу армії, – прошу Вас доповісти про заходи, які плануються на завтра.

Генерал-майор Колпакчі, підійшовши до карти, став описувати диспозиції військ та намічені дії підрозділів армії у майбутній наступальній операції. Потім були питання та пропозиції: звичайний процес вироблення, обговорення і прийняття рішень пішов своєю чергою.