Пророк і вбивця

Запорука спокою душі — це її відсутність

Існують люди, які наречені бути пророками, і Лазар - один з них. Насправді їх не так вже і багато. Багато людей зреклися свого призначення і померли від старості, або ж зійшли з розму, не витримавши такої сили. За аналізом книги, яку приніс Еснай, там сказано про Лазаря, як про другого наділеного силою після Авраама. І він був ще живий. У мене був шанс зустрітися з ним. Залишалося лише дізнатися, де він живе. В книзі написано, що кров пророка, потрапивши на карту, покаже шлях до того, кого він шукає.

– Зосередься на думці про те, наскільки для тебе це важливо, – Еснай стояв поруч зі мною, біля карти, яка лежала на столі в моїй кімнаті. – Подумай про його ім'я, а потім зроби надріз на своїй руці.

Я зосередилася настільки, наскільки змогла. Гострим маленьким ножем надрізала руку і капнула кров на карту. Вона почала розливатися по лініям, які позначені як дороги, і, в кінці кінців, всі вони зійшлися в одному місці – сусідньому місті Холдвуд. Там росло багато сосен, яких малювали на туристичних листівках. В цілому, містечко було невеликим. Слід із крові зупинився на території лісу. Далі стежка не продовжувалася. Я запропонувала вирушити зараз. До міста всього дві години машиною, тому до вечора ми вже будемо вдома. Я зібрала свої речі та вдягла пальто, щоб не змерзнути. Потім відправила близнюків до машини і зачинила двері будинку. Під час всієї поїздки ми обговорювали план наших дій, і що будемо говорити Лазарю. Мені б не хотілося вибовтати щось зайве, з урахуванням того, що ми його не знаємо.

Ми домовились, що перша заговорю я. Пояснимо йому всю ситуацію і запитаємо поради. В'їхавши в місто я повернула в сторону лісистої місцевості. Я погано розбираюся в картах, а у Ванеї був топографічний кретинізм.

Єдиним хто нам міг допомогти це Еснай. Вийшовши із машини ми йшли приблизно десять хвилин, за які Ванея вже встигла перечепитись і впасти, забруднивши свою спідницю.

– Ванея, ради Господа Бога, ти можеш дивиться під ноги, – Еснай підбіг і почав піднімати дівчину на ноги.

– Погляньте, там якась будівля, – піднімаючись, Ванея пальцем показала на споруду яка знаходилася в гаю густих дерев. Ми б його пропустили, якби він був не такий великий. Підійшовши ближче, ми почали оглядати місцевість. Біля будинку стояв амбар, машина і красиві клумби на яких росли троянди й анемони, а сам він був деревʼяний з чорним дахом.

– Хто постукає? – Есная запитав це з надією, що це не прийдеться робити йому.

– Давай я, – піднявшись по красивим дерев'яним сходам, я постукала у двері.

Ми стояли, і з хвилюванням чекали поки нам відкриють. За цей короткий проміжок часу я прокрутила в себе в голові зовнішність господаря будинку та наш з ним діалог. Двері нам відкрила жінка, імовірно економка.

– Добрий день, ми прийшли до Лазаря, у нас дуже термінова справа.

– Хто ви такі? – жінка запитала це дуже строгим тоном. Мені здається вона була не рада появі чужаків.

– Я Рубіна, а це мої друзі – Еснай і Ванея.

Її погляд завмер на близнюках. Вона уважно подивилася на них. Я помітила різку зміну на її обличчі. Що примусило її стривожитись?

– Кетрін, хто там прийшов? – З будинку донісся чоловічий голос.

Жінка знітилась. Вона відійшла в сторону, широко відкривши двері, поманила нас рукою в середину.

– Це діти пророка Авраама, сер, – голосно озвучила Кетрін.

Я звернула увагу на дерев'яні стіни із дуба. На дверях, дверних і віконних вставних була витончена різьба. З вітальні в якій знаходився камін з масивних каменів вийшов чоловік. Він був кремезний і високий чоловік, одягнений у клітчасту червону сорочку, заправлену в сірі широкі штани з чорним шкіряним поясом. З бородою, трохи темнішою за його русе волосся.

– Радий вас бачити, – він оглянув нашу трійцю. – Ви дуже схожі на свою маму. Від батька вам хоча б щось дісталось

– Думаю, хіба що характер, сер, – промовив Еснай пильно розглядаючи чоловіка.

– Тоді вам не пощастило. Проходьте, не стійте в коридорі. Кетрін, зроби нам чаю будь-ласка.

Кетрін кивнула і пішла кудись в глибину будинку.

Ми сіли на шкіряні крісла які стояли навколо каміна. В середині був дорого вишитий килим, чистий і новий, наче його тільки що купили.

– Дозвольте запитати ваше ім'я, міс, – Лазаря звернувся до мене.

– Я Рубі, ми приїхали до вас...

– Тому що дізнались, що тепер ви пророк, – чоловік зробив паузу. – Я бачу майбутнє.

Майбутнє... Виходить він знав про події які відбулися з нами за ці два дня. І про Ванею мабуть теж.

– В цілому, я бачу моменти які стосуються надприродного. Мені не можна змінювати те, що повинно статися, навіть якщо це буде не найкраще майбутнє. Я чекав на вас, але не знав коли саме ви з'явитесь.

– Я б хотіла дізнатись більше про все, що мене чекає.

В кімнату зайшла економка та поставила тацю з чаєм на столик в середині зали. Чоловік кивнув їй, після чого Кейт пішла далі по своїм справам.

– Перше, що хотів би зазначити, – він взяв чашку чаю і трохи відпив. – Це безумство. Воно чекає на тебе, якщо ти будеш переслідувати лише власні цілі. Наносячи шкоду собі, чи ставлячи під загрозу свою скрежаль, ти будеш божеволіти доти, доки не втратиш її. Друге, це безсмертя. Дуже боляче буде втрачати своїх смертних друзів чи коханих. І третє – демони. Вони будуть намагатися надурити тебе. Їм дуже цінний такий союзник як ти. Питання лише в тому, чи перейдеш ти на їхню сторону. Але якщо вирішиш все ж таки відріктися від світла, то на тебе чекає покарання. Яке саме не можу сказати, такого ще ніколи не було.

Лазар каже про безумство, але чому тоді Авраам досі при розумі? Він переслідує виключно свої цілі і наслідки від них не дуже приємні.

– А чому Авраам досі не збожеволів?

– Ми точно говоримо про одну і ту ж людину? – Засміявся Лазар – Він втратив розум ще тоді, коли зустрів Марфу. Не зважаючи на всі заборони він одружився зі смертною і в них з'явились двоє прекрасних дітей.

Близнюки сиділи мовчки, роблячи вигляд наче мова йшлася не про них. Еснай втупився в комод по заду мене, а Ванея розправляла руками свою спідницю.

– В когось із вас є сила? – Він звернувся до близнюків побачивши їхню реакцію. Припускаю він уже знає відповідь.

– Ми не впевнені на сто відсотків, – швидко мовив Еснай, випереджаючи свою сестру, яка вже хотіла щось відповісти. Він не хотів щоб вона вибовтала зайве. – Наш батько пообіцяв розібратись з цим. Був один випадок, який поставив під сумнів відсутність сили у одного із нас. Але нам треба більше часу, щоб попрацювати над цим питанням.

– Темниш, як і Авраам. Він ніколи нічим не ділився з нами. Навіть про заручини не сказав. Боявся що ми не схвалимо, або відречемся від нього. Та він помилявся. Авраам пішов, не сказавши ні слова. Ми цінили його. Признаюсь, нам його не вистачає.

– Нам? – Ванея поставила чашку назад на тацю. – Скільки вас?

– Не багато, я не буду називати імен. Якщо вони захочуть, то самі знайдуть вас. Бути безсмертним дуже тяжко, тому ми намагаємось триматись разом.

Я все чекала моменту, щоб попросити показати скрежаль. Мені дуже хотілось її побачити.

– Ви можете показати свою скрежаль? – Я чомусь дуже занервувала. Чи то через страх отримати відмову, чи то через очікування відповіді.

– Звичайно, – Лазарь провів рукою в повітрі і в цю ж мить з білим сяйвом з'явилася скрежаль. Це був шматочок рівного каменю, розміром з книжку, середньої товщини. На ній щось було вирізьблено, але на мові яку я ніколи не бачила. Близнюків це не здивувало.

– Що це за мова? – Я дивилась і не могла зрозуміти ні одного слова. Чим довше я вдивлялася, тим голосніше я чула чийсь шепіт. Він йшов від неї.

– Інохіанська. Це мова ангелів. Тому ти нічого не зрозумієш. Але не переживай, у тебе буде час її вивчити.

– Ви теж чуєте це? – Я звернулась до близнюків і Лазаря, в надії, що вони теж чують шепіт

– Що саме?, – Еснай поглянув на мене з підозрою уважно вдивляючись в мій погляд.

– Я чую якийсь шепіт. Чим більше вдивляюсь, тим гучніше він стає.

– Це дивно, – чоловік задумався. – Якби ти знала інохіанську, можливо зрозуміла про що вона. Можеш взяти її в руки.

Я підійшла по ближче. Трохи налаштувала себе, і обережно простягнула руки. Доторкнулась до неї обома руками, шепіт зник. Це була звичайна кам'яна дощечка.

– Ти щось відчуваєш? – Запитав він.

– Ні. Це так дивно, – я повернула її чоловіку. Коли він взяв то легенько доторкнувся до моєї руки. В цю ж мить спалахнуло яскраве біле світло. Я опинилась в тій самій кімнаті, але щось змінилось. Картинка була трохи розмитою. Зникли близнюки і Лазар. Я стояла на вході у вітальню. З іншої кімнати, яка знаходилась напроти вікна, вийшов високий хлопець. По рисам обличчя він нагадував мені Каїна. У нього були яскраво зелені очі. На його руках була кров. Обличчя теж було заплямоване. Він зайшов в кімнату тримаючи ніж в руках. Витираючи його краєм свого чорного піджака, він сів у крісло закинувши ногу на ногу. Я побачила кровавий слід, який тягнувся від килима до входу у кімнату, з якої вийшов хлопець. Зеленоокий обвів поглядом кімнату і зупинився на мені.

– Ми чекаємо на тебе. Якщо не погодишся, то опинишся на його місці, – хлопець показав рукою в сторону кухні, де було видно тіло незнайомого мені чоловіка. – Не раджу тобі робити не правильний вибір, Рубі. Все в твоїх руках.

В цю ж секунду я повернулась назад у реальність. Лазар помітивши зміну настрою на моєму обличчі, зрозумів що сталось

– Припускаю твій дар відкрився. Що ти побачила? – Він забрав скрежаль і заховав туди, звідки вона з'явилась.

– Цю вітальню, хлопця і кров... Вона була по всюду. Її слід тягнувся на кухню, де лежала незнайома мені людина. Хлопець сказав: «На його місці можеш бути ти» і «Ми чекаємо на тебе». Типу того. Ще у нього були яскраво зелені очі. Це був демон?

Я готувалась до того що мій дар колись прокинеться, але я не думала, що це буде так скоро. І так несподівано.

– Здається я знаю, хто це може бути, – Лазарь прийнявся ходити по кімнаті. – Дитина народжена від шлюбу людини і демона Бафомета. Маркус може бачити крізь час і простір. Проникає в свідомість і може говорити з нами таким чином. Коли ти побачила майбутнє, він звернувся до тебе тому, що відчув твою присутність. Заліз в твою голову і залишив там повідомлення. Це приклад істоти з мутацією про яку я вам розповідав. Зазвичай події, які бачать пророки відбуваються через два, три дня. Єдине виключення було у Авраама. У нього були затримки в місяці, або навіть роки. Не бійтесь, я буду готовий до приходу демона.

Ми з Еснаєм і Ванеєю сиділи мовчки в шоці від кількості інформації. Здається, вони теж про це не знали, чи лише робили вигляд? Авраам казав, демони не можуть убити пророків. Та що як Маркус є виключенням? Зміг би він нашкодити Лазарю? Я помітила хвилювання Ванеї, яке з'явилось після опису того хлопця. Цікаво чи може вона його знати?

Прийшов час їхати до дому. Ми ввічливо попрощались. Господар будинку сказав, що завжди буде нам радий. Всю дорогу ми мовчки сиділи, нічого не обговорюючи. А варто було б. Ванея точно щось знає, але витягнути це з неї силою не вийде. По приїзду в Лейнвуд я опишу зовнішність того хлопця Каїну. Якщо зеленоокий такий особливий, Каїн повинен про нього знати. Від наступаючого вечора хмари на небі почали наливатись рожевим, червоним і жовтим кольором. Ялинки траплялися все рідше і рідше. Я підвезла близнюків і поїхала в бік свого дому. Думала про події які сьогодні стались. Про хлопця, якого побачила. В моїй голові знову і знову малювався його портрет. Він звернувся до мене, знаючи хто я така. Пропонував те, від чого застерігав мене Авраам і Лазарь. Вони знали про мене, задовго до того як прокинулись мої сили. До того, як я дізналась про надприродне. Навіщо вони намагались викрасти мого брата? Щоб шантажем примусити мене співпрацювати з ними? Якщо Томмі у Авраама, я вирушу до нього завтра. Мені треба впевнитися що він цілий і неушкоджений.