Блакитні очі

Будь ласка, полиши мене одну,

Самотньо пережити холод ночі,

Тремтячи, поринаючи в пітьму,

Не бачити твої блакитні очі.

Не згадувать чуттєві ті вуста,

В які я потрапляла, мов капкани.

Міцні обійми — наче пустота,

Що ворушить мої душевні рани.

Будь ласка, хоч на хвилю, хоч на мить

Мої думки покинь — це неможливо!

Твій стан в моєму серці так бринить,

Безмежно, безперервно і чутливо!

Так яро, відчайдушно, наяву

Прошу: розсій свій погляд в тиші ночі.

Але без тебе дійсно не живу,

І всюди бачу ці блакитні очі!