Зірки знають краще

Дан не любив тупих людей. Не любив, коли не слухають його наказів. Не любив, коли хтось плаче.

Сьогодні навалилось все і одразу.

Спочатку цей хлопець, який так і не назвав йому своє ім'я. Поводив себе, як мудак. Не розуміє, де опинився. Тут не грають в ігри. Тут підлітки живуть своє складне життя, зі сварками та ненавистю один до одного.

Та все ж, пацан зачепив чимось... Коханням до зірок? Своїми гострими, як ніж в кишені його куртки, фразами?

— Стелла, досить ридати. Я все одно не підкуплюсь на ці сльози. — Різкий стукіт стакана, що опиняється на столі, змушує дівчину не схлипувати кожну секунду. — Коли тобі погано, ти ріжеш руки. Але не плачеш.

Сіроока ще сильніше натягує рукава кофтинки Дані на руки.

— Ти ніколи мене не цінував.

— Я цінував тебе більше, ніж усі люди у твоєму оточенні. Ти завжди кажеш, що я вимагаю від тебе неможливого. Та я просто знаю, що ти можеш. Ти спроможна дати світу набагато більше, ніж сльози в старій хрущовці.

— Що ти хочеш від мене почути? Я дала йому. Він взяв мене там, в тій чортовій машині. Та я не змогла залишитись, бо я закохалась! — Притискає долоні до обличчя, тільки би не бачити звинувачень в обличчі хлопця. — Ти взагалі знаєш, як це? Ти ніби камінь, ти нікого не кохаєш, Дан! Лише себе.

Не витримує. Вона не хоче розмовляти, вона бажала лиш підтримки. Та очікувати цього від нього остання справа. Вода, що все ще стояла поряд, летить прямо в обличчя хлопця.

Стелла тікає в кімнату, яку Дан завжди залишав порожньою для неї.

А рідина, що стікає обличчям 17-річного підлітка, холодна та занадто тепла для його розжареного тіла водночас.

Вони познайомились давно. І хлопець перестав дивуватись її вибрикам теж давно. Вона була, як сестра. Вередлива, часом трошки похмура і завжди рідна.

Ніхто з них не сприймав один одного, як сексуальний об'єкт. Навпаки. Дан не міг навіть уявити стосунків з нею, адже скільки разів рятував її руки від порізів, а психіку від дурки.

"Дан...". Так його називали всі. Навіть вона, найрідніша йому людина. Тому що так легше. Придумати собі образ і ховатись за ним. Не показувати емоцій. Ніколи. За це цькують, ображають. Це робить слабшим кожного з них.

Ховайся за сміхом.

Ховайся.

Ховайся.

Завжди.

Думки перериває дзвінок. Піднімає слухавку.

— Ми його провели. Все добре, ніхто не чіплявся.

— Чудово. Де живе? .

— Не повіриш, дім навпроти твого.

Смішно. Життя їх ніби зводило. Цей незнайомий хлопчик живе буквально поряд. Отже, школа їх чекає теж одна на двох.

Завтра понеділок. Отже, тиждень чекає веселий.

— Дякую, хлопці. До завтра.

Легка мелодія заповнює кімнату. Тепер Стелла. Залишила на кухні смартфон, тому відповідати доведеться знову Дані.

— Що тобі треба? — Тяжко зітхнув у слухавку.

— Де вона? — Голос дорослий. Та він не боїться його. Не сьогодні. Стеллу він захистить при будь-яких обставинах.

Немає нікого жорстокіше підлітків. Тому тут він переможе.

— Їй 17. Хочеш, я влаштую тобі зустріч з дядьком-поліцейським? Не хочеш? Як жаль... — Сміється вголос.

Ховайся за сміхом.

Ховайся.

Ховайся.

Завжди.

— Вона кохає мене.

— Вона кохає твої гроші. А її серце я не віддам. Не тобі, так точно.

— Хто ти взагалі такий? Чому я маю тебе слухатись? — Чоловік починає закипати. Неприємно, коли тобою керує малолітній придурок. Дан знав це відчуття. Усі, хто ставав на його шляху, відчували це. Злість і невпевненість.

Вони б ніколи не здогадались, що у його душі ховається те саме. Та життя – театр. І свою роль він буде грати до останнього подиху.

— Я її ангел-охоронець. Але для тебе... — У голові промайнув теплий відтінок карих очей. І зірки. — Просто Даня.

Слухати далі не став. Навпаки. Бажання розмовляти з кимось та тримати обличчя рівним, а емоції під замком, зникло. Він ставить на беззвучний режим смарифон подруги та йде спати.

Пізніше його розбудить крик із сусідньої кімнати. Жахи не давали Стеллі спати. Вона плакала, виривалась з ліжка у дрімоті і кричала, що хоче до мами. І кожної ночі Дан притискав її маленьке тіло до себе та нашіптував, що він поряд.

Що таке дружба? Це завжди бути поряд. Не очікуючи нічого у відповідь. А у світі, де всі і все роблять заради вигоди, Дан схопився у дівчинку, як в рятувальний круг.