Не свята Магдалина

Малява читачу:

«Прилизана» мова мало чим відрізняється від арештантської, але про всяк випадок залишу тут декілька підказок (дещо надуманих):

• «Фурди́га» — в'язниця.

• «Розчепірка» — оглядова кімната, в якій арештантки проходять принизливу процедуру, ближче знайомлячись з мацаками шукачів «заборонки».

• «Блатхата» — камера для проживання авторитеток, де встановлено «чорний» порядок.

• «М'ясна лавка» — медблок.

• «Мамка» — вища каста в тюремній ієрархії.

• «Жучка» — блатна, правиця мамки.

• «Чортихи» — виконують найбруднішу роботу на прохання мамки чи жучки.

• «Босячки» — обома руками за будь-який кіпеш: безлад, метушню чи скандал.

• «Чушки» — нейтрали, які намагаються нікуди не встрягати.

• «Коза» — стукачка, впіймана на співпраці з адміністрацією в'язниці.

• «Киця» — зневажливе звернення до ув'язненої з найнижчої касти («ображених»).

• «Пежешниця» — довічно ув'язнена.

• «Бувала» — рецидивістка; та, що, відбувши покарання, вчинила повторний злочин.

• «Першачка» або «першохідка» — новенька, яка вперше потрапила до в'язниці.

Адміністрація:

• «Гусиня» — начальниця колонії (установи).

• «Режимник» — заступник начальниці, який відповідає за дисципліну та покарання за її відсутності.

• «Вертухаї» — надзирадачі, конвоїри.

• «Живодер» — тюремний фельдшер.

###

Швейний цех був під зав’язку набитий жінками в однотипних робах, які відбували покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки. Від гуркоту швейних машинок можна було оглухнути. Через запилюженість у цокольному приміщенні в горлянках немилосердно свербіло, немов їх шматували зсередини мандавошки. А все через неякісну тканину з дешевими барвниками, на якій були зображені вівці-грайливці у найекзотичніших позах. Тюремна романтика була наскрізь просякнута різного штибу збоченням, тому нічого дивного в цьому не вбачалося.

Авторитетки зрідка відвідували цей стрьомний «гурток», маючи певні привілеї у в'язниці, тому чушки та вертухаї зустріли появу Магдалини та Софії з настороженим подивом. Однак довго на них не бельмували, позаяк нормативку ніхто не скасовував.

Дочекавшись слушної миті, мамка з жучкою почали на ми́гах обмінюватися інформацією, крадькома зиркаючи на вертухаїв, які вешталися між швейними столами. Магда обвела пальцем коло на лівому зап'ястку; її густі брови підскочили до чола в питальному жесті. Соня висолопила кінчик язика, чиркнула по горлу двома пальцями й перехрестилася, натякаючи, що стукачку після обіду мають відвезти на похорон.

Мамка втішено вишкірилася, висмикнула з-під лапки так-сяк пошиті труси, розкручуючи їх на пальці. У неї все було на мазі — головне, аби тепер коза нічого не напартачила. Чортихи божилися їй власними шмоньками, нібито вони дохідливо втовкмачили тій язикатій лярві, що саме від неї вимагається зробити. Однак віри їм було на пів шишечки. Бувала рецидивістка й сама заледве вкурювала балачку чорноротих ціпних сук, яка здебільшого складалася з витіюватого матюччя. То де вже там першохідці було розібратися в тюремній ботанці, ще й під час побиття...

Надзирачі відійшли на достатню дистанцію від їхніх столів й відволіклися на муркотіння киць — можна було починати.

«Уперед!» — самими губами віддала наказ мамка спільниці, пожбуривши в неї труси.

— Ах ти ж бісова шмата! — загорлала Соня, прудко перестрибуючи через стіл.

Цех вибухнув босяцькими викриками, заглушаючи торохкотіння швейок. Вібратори, силіконові вкладиші, спіднє, тампони — все полетіло у вертухаїв, які кинулися розбороняти ініціаторок бунту. Поки вони дісталися до епіцентру подій, навіжена жучка встигла перетворити обличчя Магди на фарш. Ребрам Софії також добряче дісталося — розпалені надзирачі приголубили її черевиками, не жаліючи сил. Вимістивши на ній злість, двійко конвоїрів поволокли заюшених кров'ю авторитеток у напрямку «м'ясної лавки».

— Нова зачіска? — помітив зміни у зовнішності мамки кремезний вертухай на прізвисько Зубр. — Мені подобаються руді. Я б тобі вдув.

Магдалина зиркнула на нього вовком і розпливлася в уїдливій посмішці. Не бачила сенсу відповідати на галімий підкат дубочолого новачка і тим паче запам'ятовувати імена вертухаїв, чушок та іншої фурдиганської швалі, тому вигадувала їм прізвиська. Власне, як і надзирачі для ув'язнених.

— Можеш не старатися, мужик. Мандаліна по дівках, — Муфлон презирливо сплюнув під ноги, волочачи на плечі Соню. — Шмоня — інша справа. Але й вона тобі не по зубах.

— Ще побачимо, — упевнено відказав Зубр козлобородому напарнику, відкриваючи магнітною перепусткою загратовані двері, що вели до медблоку.

— Обана, які люди до нас завітали! — фельдшер поставив порно на паузу, радісно потираючи долоні. — Заходьте й почувайтеся тут як удома. — Він підійшов до шафки, вийняв звідти колекційні гумові іграшки та вручив їх конвоїрам. — Леді та джентльмени, — загорлав урочистим голосом, — займіть вільні місця! — Жестом вказав на кушетку. — Ми починаємо!

Вусатий збоченець спершу оглянув заледве притомну Софію, не забувши запхати свої мацаки в усі її потаємні щілини, буцімто перевіряючи, чи бува немає там заборонки. Тим часом Зубр довбався прутнем у свинку Пепу, яка видавала жалібне рохкання. Муфлон наярював кулаком, нехтуючи дупою Лунтика, та крадькома бельмував на сідниці фельдшера, хтиво посмикуючи козячою борідкою. Магда ж вкоренилася біля дверей, чи не вперше в житті радіючи, що їй розтовкли пику, позаяк крізь набряклі повіки вона майже нічого не бачила.

Навіть не обробивши саден й синців, Живодер штовхнув Софію в натружені руки конвоїрів, наказавши кинути її в карцер. Коли двері за ними зачинилися, жабоокий збоченець показово розмазав пальцями по вусатій мармизі інтимні рідини. Язик слимаком виковзнув з його рота, збираючи в'язкі краплі.

— Подобається? — запитав він, викидаючи оглядові рукавички в смітник.

Мамка презирливо гмикнула, фривольно сідаючи на кушетку. Її нудьгливий погляд зісковзнув із волохатих грудей, що визирали з розрізу недбало застебнутого медичного халата. На якусь мить він застиг на ремінній пряжці з гравіюванням уробороса й неохоче опустився на пах. Бавовняна тканина штанів напнулася розбещеним безкарністю гегемоном. Зустрівшись із масним поглядом фельдшера, Магдалина заклала руки за спину і спокусливо розвела стегна. Чим більше наливалися хіттю болотяні райдужки збоченця, тим зухвалішою ставала її посмішка.

— Мені теж проведеш техогляд? — грайливо промуркотіла до нього.

— Е, ні, дорогенька. У тебе піхва із зубами, — віджартувався фельдшер, знехотя відвертаючись від мамки до шафки, чуючи за спиною глумливий регіт. — Ось, тримай! — жбурнув у неї одноразову сорочку. — Можеш переодягнутися за ширмою.

З альфа-самицею, яка чилилася за подвійне вбивство й мала зв'язки за колючкою, Марченко не наважувався розважатися. Коли вона повернулася на кушетку, він обробив антисептиком розбите обличчя, запхав два тампони у ніс і забинтував її наче мумію. А тоді відправив під супроводом у лазарет.

За дверима на неї чекали інші недоумки.

— Магдо, чого ви з Сонею поцапалися? Ви ж наче з нею кентухи, — гундявим голосом поцікавився Бугай, чухаючи пальцями муддя.

— Через тебе, любчику. Я їй сказала, що твій прутень завбільшки з анчоус і що він тхне собачим лайном. Ця біснувата кинулася на мене, захищаючи твою честь.

Голомозий вертухай довірливо підніс пальці до носа, понюхав їх і гидливо скривився. Його напарник зайшовся реготом.

— Повірити не можу, що ти на це купився!

Бугай замахнувся і хвацько огрів Шакала по загривку — аж мало очі не повипадали.

— Якого дідька?! Ти що, дебіл?! — обурився коротун.

— Завали гризло! У тебе он хламидії скоро прутня під корінь сточать! То хто з нас дебіл?!

Гризучись, мов безхатьки за пляшку, розпалені конвоїри заштовхнули забинтовану провокаторку сварки в невеличку кімнату з облущеною фарбою та заґратованим вікном. Розхитаний стіл, перекошена шафка та пара заіржавілих ліжок — от і вся розкіш. На одному з них кімарила першачка, якій нещодавно підрихтували ляльковий писок чортихи. Вичекавши, поки надзирачі відійдуть подалі від дверей, мамка наблизилася до кози й пожбурила в неї тампони.

— Прокидайся, кицю, — новенька нажахано вирячилася на авторитетку, яка розстібала ґудзики на сорочці. — Роздягайся і перелазь на мою койку.

— Я... Я не хочу... Я не буду цього робити... — нажахано заблеяла дівчина, гадаючи, що зараз здійсниться її найгірший кошмар.

Магдалина затиснула долонею її рот разом із носом, нахилилася й зашепотіла у вухо:

— Завали соску! Я не буду тебе ґвалтувати. Мені треба, щоб ти прикинулася мною, поки я буду проводити в останню путь твого зажмуреного дядечка. Вкурила?

Жертва засмикалася під нею від нестачі кисню. У коридорі почувся регіт надзирачів.

— Якщо ти мене здаси вертухаям, тебе таки трахнуть. Шваброю. В усі діри.

Першачка вклякла, усвідомивши, що жорстоке побиття в душовій — це були лише квіточки. Коли мамка прибрала долоню, дівчина закашлялася, затуляючи рот своєю рукою. Роздратоване цикання змусило її розбурхане серце завмерти.

Зустрівшись з убивчим поглядом пежешниці, дівчина мало не повідривала ґудзики на своїй сорочці.

«Ну, що за тупа пизда?!»

— Лягай! — просичала Магда на неї, вкриваючись ковдрою на сусідньому ліжку.

Вертухаї, які вирішили помститися мамці за глум, зайшли до кімнати й окинули пильним поглядом забинтовану мумію та її сусідку під ковдрою, одночасно виймаючи зі штанів прутні. Хекаючи, мов шолудиві собаки, вони невдовзі вилилися дегенеративним сім'ям у металеві миски із принесеною баландою і вийшли у коридор.

— Роздягайся! — повторила альфачка вимогу, звісивши ноги з ліжка.

— Я... Виб-бач... Але я не м-можу пропустити прощання з дядечком, — неочікувано стала в позу коза. Розлючена авторитетка підскочила до неї, стиснувши до хрускоту пальцями горло. Крізь біль та сльози дівчина хрипко забелькотіла: — Ти... Ти не розумієш. Я мушу там бути!

— Який збіг, — вишкірилася Магдалина, зазираючи в очі, що вже скляніли. — Я також!

Намилувавшись асфіксією впертої дурепи, вона відштовхнула її від себе і попрямувала до вікна. Їй стало цікаво, з якої причини коза була ладна ще дужче занапастити собі життя, аби тільки потрапити на нудний захід. Озирнувшись, мамка з удаваною люб'язністю запитала:

— Навіщо це тобі, кицю? — Першачка дрібно здригнулася, обгризені нігті вп'ялися в коліна. — Якщо причина дійсно вагома, я дозволю тобі попрощатися зі старим пердуном, — заохотила дівчину побрехенькою.

Зацькований погляд зустрівся з поблажливим. Коза потупила очі й ледве чутно сказала:

— Я маю попісяти на його груди.

— Що зробити? — випала в осад бувала.

— Попісяти. Інакше я не...

Останні слова захлинулися в реготі. Чого-чого, а такого Магдалина не очікувала почути від цієї тихоні. Здригаючись від сміху, її пальці промацували нижню частину підвіконня. Коли пучки нарешті натрапили на клейку стрічку, глумлива посмішка змінилася радісною. Знайдений у сховку предмет перекочував до стиснутого кулака. Магда відштовхнулася від підвіконня й знову наблизилася до зніченої некросквіртщиці, шепочучи їй обіцянку на вухо:

— Я висцюся на мерця замість тебе. А тепер роздягайся. — Тремтячі пальці кози незграбно вчепилися у верхній ґудзик, знервовано осмикуючи тканину. — Якщо хоч один впаде на підлогу, проведеш усю відсидку на пляшці.

Першачка судомно втягнула ротом повітря, сповільнюючи рухи. У неї не було причин не вірити погрозам схибленої пежешниці.

Магдалина присіла на край ліжка й окинула оцінним поглядом напівоголений стан зашуганої некросквіртщиці. Фігурка у неї була нічогенька, хоч пальчики облизуй.

«Гусиня мене грохне за це...»

Кинувши погляд на приховану відеокамеру, яка ледве помітно миготіла червоним в очниці ляльки, що сиділа на шафі, мамка заниґала під стегном знайдену річ. Тоді показово повільно стягнула з себе сорочку та насунула через голову отриману від першачки рожеву, пожбуривши в неї зелену. Коли коза теж одягнулася, Магда задоволено гмикнула. Тепер їх неможливо було відрізнити — очі такого самого кольору й розрізу, майже ідентичні статури. Схожості стрижкам надавали бинти, ховаючи під собою помітні відмінності. Хіба що голоси відрізнялися, але й це можна було виправити. Язик мамки виковзнув із рота, пальці намацали пірсинг і висмикнули його. Погрозливо насупивши брови, вона стала навпроти жертви обставин, яка обіймала себе руками.

— Відкрий рота і вийми лизало.

— Н-навіщо? — позадкувала від неї коза до стола.

— Виконуй! — погрозливо зашипіла альфачка, насуваючись оповзнем, від якого ніде сховатися. — Чи, може, ти спершу бажаєш з’їсти обід? Він сьогодні багатий на білки.

Першачка кинула зацькований погляд на миски й отетеріла, коли побачила в каші тарганів, щедро присмачених спермою. Вона вклякла, сковтуючи нудоту, що підкотила до горла.

Скориставшись моментом, Магдалина затиснула в кутку впійману здобич і вп'ялася пальцями в її щелепу, примушуючи відкрити рота. Коли побачила язика, вхопила за кінчик і потягнула до себе. Дівчина замичала, вирячивши на неї ошалілі бельма. Не встигла неборака збагнути, що відбувається, як замичала голосніше — цього разу від болю. Цвяшок прохромив мовний м’яз, немов ікло плаценту зголоднілої після пологів сучки.

— Молодець, кицю. — Посміхнена рецидивістка підбадьорливо похлопала козу по щоці. Набряклі очі виблиснули знавеснілим шалом. — Тепер твоя черга зробити мені боляче. Ось, тримай.

Холод металу обпік долоню нажаханої дівчини. Вона здивовано глипнула на ножички для ниток і насилу видавила з себе:

— Що я маю з цим р-робит-ти?

— Зроби мені язик, як у змії, — буденним голосом пояснила Магдалина.

— Але н-навіщо?

— Виконуй! — гаркнула на балакучу дурепу, не маючи часу на вмовляння.

— Ні-ні... Я не можу, — жалісливо забелькотіла коза, намагаючись вирватися.

Роздратовано засопівши, пежешниця піднесла об'єднані разом долоні до розпашілого від гніву обличчя. Вона висолопила язика, гострі леза кармічно затисли слинявий м'яз.

— Господи!.. Ні!! Зажди!!!

Відчуття розрізання м’яких тканин і струмені крові змусили першохідку оглушливо заверещати. Мозок вибухнув міріадами спогадів про запліснявілий темний підвал, у якому коїлися жахливі речі, про які дівчина воліла б ніколи не згадувати. Віддзеркалюючись в скляних очах неадекватної альфасамиці, вона стрімко втрачала зв’язок із реальністю. Світ замерехкотів перед очима брижами, занурюючи її в рятівну темряву.

— Яка ніфна кфітоска, — прошепелявила Магдалина, обтираючи рукавом заюшені вуста.