Слобідські та інші бувальщини.

2. Як теща хотіла догодити зятю й допомогти доці.

Інколи буває що добрі наміри людей тонуть в непередбачуваних випадках особистих прорахунків дій чи підніжок темних сил під ними.

Одна наша слобідчанка поїхала десь під м. Шепетівку на запрошення доньки та зятя у них погостити. Так ось через якийсь день — два, теща засумувала за роботою яка в селі нескінченна. Та й щось помогти доні теж треба, бо та, як та квочка з курчатками, за дітьми, чоловіком всі вільні хвильки піклується й ще мати приїхала. То ось одного понеділка зять з дочкою на роботу пішли й дітей до садочка забрали, а та залишилася сама самісінька в хаті. От нічим не зайнята наша селяночка побачила купу шмаття після прання.

Й тоді вона рішила попрасувати сорочки зятю, бо донька якось не встигала та вже перед самим виходом чоловіка на роботу прасувала ті сорочки. Зять нічого не казав дружині в цих випадках (в крайньому разі при тещі), та по виразу його обличчя було видно що на ньому написано.

Помічниця взяла одну випрану сорочку, ввімкнула електричну праску й приклала її до комірця. Але що це?

- О Боже ж мій! Агій!

Під впливом високої температури від праски кримпленовий матеріал комірця сорочки почав плавитись, як віск і появився оплавлений трикутник зі склоподібної, хімічної суміші по обрису половинки нижньої частини поверхні праски.

- А бодай же тебе лихо взяло, та не повертало! - забідкалася жіночка бальзаківського віку.

Вона відклала в сторону зіпсовану сорочку й попробувала якось почистити поверхню праски від тої скловидної, різнобарвної субстанції чистою ганчіркою намоченою самогонкою. Та той штучний склад суміші ніяк не піддавався щоби його з такої теплої та дзеркальної поверхні: подружжя з першого не тільки погляду, а й таких тісних обнімань тощо.

- А хай йому грець, - як колись казав Денисій — отець, - подумала несподівана шкідниця. Можливо я ще цією половинкою нижньої поверхні праски попрасую хоча б ще щось.

Вона знову взяла іншу кримпленову сорочку зятя й чистою стороною нижньої поверхні праски приклала до її комірця.

- Матері твоїй терновий корч чи прокислий в обід борщ. А щоб тебе з гори в долину гнало, та на кожнім камінчику перевертало, - вислизнули зедеркуватим в'юном гіркі прокльони доведеної до відчаю й від цього розлюченої “помічниці” дочки. Оце то я донці помогла. Та я їй лише біди принесла. Господи, що ж це має бути?

Добре що дочка, ніби щось недобре почула й прибігла з роботи раніше чоловіка. Вона в першу чергу забрала зіпсовані сорочки щоби їх викинути на смітник. Й чимдуж побігла до перекупниці дефіцитних товарів, щоби купити подібні сорочки. На цьому, Слава Богові, неочікуваний інцидент безнапасно закінчився. Коза з капустою залишилися цілі, тільки вовк з козою голодні...