Слобідські та інші бувальщини.

Прикрий інцидент.

2 частина

- Як тільки висаджені рослини тютюну почали підростати, нижні листочки зачали опускатися до землі, жовтіти, покриватися коричневими плямами, тоді й починається ломка перших листів. Тоді й проходить період ламати сподак — нижні листки. А їх — ломок чи ж то збір сировини тютюну за сезон буває 4. Вже майже до 2 місяців вершок рослини починає викидувати пацьорки на майбутній цвіт щоби потім зацвітати. Для якості чи міцності листів їх зривають, обламують. Восени збір сировини залежить від температурного режиму осінніх діб. Якщо ж осінь тепла, то її збір може продовжуватись, аж до Різдва Христова. Як тільки температура повітря на вулиці опуститься до 0 градусу чи нижче — перший морозець-приморозок — листя тютюну повністю втрачають свою якість. Збір сировини тютюну закінчується.

То ж коли ми — жінки тютюнової бригади 1 раз прийшли на норму в полі ламати тютюнові листи — сподак з ранку згодом гаряче літнє сонце зависло в зеніті — наступила обідня пора.

Воно пряжило тоді нашу ниву мов пироги у духовці на кухні. Сонце аж дзвеніло над примарочно-химерним простором прозорої поволоки й наче било по вухах, а в голові починав гупати невидимий бубон. Лан по самі вінця був наче залитий прозорим, розтопленим склом невидимим склодувом. Від душної спеки, що так несамовито пекла-жалила, колгоспниці почали тягнутися до відпочинку на обід під захист густого частоколу зеленої лісосмуги, в її тінь. Деякі жіночки мерщій переодягалися щоби збігати додому відвідати малих дітей, здоїти корів, понапувати, нагодувати худобу чи ще закінчити якусь розпочату справу.

- А в моїх сусідів по ланці я почула їх діалоги й побачила таку картину — Ганна — невістка до свекрухи Февронії:

- Мамо, гайда хутко переодягніться з цього засаленого шмаття в чистий одяг та йдіть додому, корову подоїте, дітей та й свиню нагодуєте, а я ще хоч пів рядочка пройду наламаю листків тютюну.

А Февронія була невеличкою й худорлявою, забарною - повільною, неквапливою без іскорки до всяких дій та розважливою жінкою. Вона почала знімати з себе старий, заяложений масний фартух, який ніяк не хотів себе розв'язати за кінчики за її спиною. Важка й велика синова сорочка просякнута соками зірваних тютюнових лап теж не хотіла покидати свою пані й всіма хвилями чи зморшками під її пахами при спробі зняти — міцно та грубо обнімала її. А спідниця та взагалі не хотіла відпустити господиню свою через мотузочки чи зав'язки на ній. Та ось Февронія почала одівати одежу в якій мала йти в село — додому. А тим часом маленька, худенька, невгамонно метушлива, швидка в діях — моторна невістка Ганна пройшла, наче пробігла, цілий ряд квітучих рослин з виділеної їм ділянки та з кожної з них обламала десь по два чи три листочки. Скинувши оберемочок тютюнових листів на траву в тіні дерев лісосмуги біля свекрухи Февронії, вона сказала:

- Е - е - е, мамо, так не буде. Якщо ви так довго будете робити, то коли то буде. Гайда знову знімайте це вбрання одягайте свій робочий одяг і щось будете тут робити, а я вже сама якось додому піду.

Февронія зиркнула на невістку, зітхнула й почала скидати чистий убір в який вже встигла одягнутися. Та й тут Февроні незабруднене вбрання чинило якийсь пасивний опір — ніби прилипло й ніяк не хотіло зніматись з неї. Навіть здалеку було видно що Февроня ніби це магнітний камінь, а цивільне плаття м'яка бляха, чи залізна тирса які намагнітилися й не хочуть зніматися з неї з надзвичайною силою. Рухи по переодяганню літньої людини теж були якісь надто повільні, наче вона ще не проснулася після сну. І знову, через деякий проміжок часу, молодичка Ганна з новим оберемком сировини прибігла з лану норми.

- Господи, мамо, а най би зараз грім вдарив до дощу, то ви б навіть тоді бігцем не кинулись переодягатися. Поки капці на лану свої топтала — рвучких дій від вас не дочекала. Матір Божа, що це має бути? То що ви тут самі наробите? Досить вам вже тут бабратися. Годі вам тягнути тут волинку - ви не музикант. Гайда знімайте це дрантя з себе та ідіть в село обідати.

Февроня розкинула руки в сторони та поклала їх собі на боки, подивилася на невістку та й голосно каже:

- Адо! А хай тобі грець. А бодай тобі добро буде! Та йди ти невісточко, подивися на мою заголену гузку! Шо ти мною розкомандувалася, як єнерал солдатом в армії? Йди собі куди хочеш, та роби що хочеш, а я теж буду робити те шо хочу. Бо знаєш: кожен Івась має свій пас. Чи ж бо: яка б не була дівчина — в неї є зовсім інша хустина.

Якось ось так в житті буває

коли невістка зі свекрухою

в тандемі спільно ноти не заграє,

то хай буде це всім наукою...

Сміятись дозволяється.

Але в повсякчасному житті ці жіночки все ж гарно

ладили одна з одною. І я неодноразово мала нагоду в

цьому переконуватись...