Бути старшим братом

"Вельмишановний Ханьґван-цзюнь. У вас є якась справа до очільника Н’є в цей ранній час? Цей шановний передасть ваші слова, коли він прокинеться."

У горах ще клубочилися ранкові сутінки; попри формальний світанок проміння сонця лише починало освітлювати верхівки дерев. Мен Яо, накинувши ханьфу, вийшов з шатра, щоб віддати деякі розпорядження слугам — але неподалік біля входу зіштовхнувся з фігурою у блакитних шатах, яка поштиво і мовчазно очікувала під нервовими поглядами охорони. Коли права рука Н'є Міндзюе з’явився — молодший брат очільника ордену Гусу Лань виступив на крок уперед і шанобливо вклонився.

"Шановний майстер Мен."

За жестом Мен Яо охоронці, які супроводжували заклинателя, повернулися на попередній пост.

Лань Вандзи зрозумів, що вони вже достатньо далеко. І без зайвих пояснень простягнув пакунок, який тримав у руках — щось легке, у формі плаского квадрату, загорнуте у відріз нефарбованого полотна. Мен Яо оглянув запропоноване і відгорнув тканину. Всередині був дбайливо складений комплект одягу у відтінках блакитного з витонченими візерунками хмар — емблеми клану Лань.

Мен Яо пильно поглянув на холодне обличчя заклинателя. Байдужий вигляд — лише кінчики вух трохи зарожевілі.

"Турбота про близьких — схвальна чеснота."

"Це мій обов'язок."

"Беззаперечно. А нехтування ним в угоду власній душевній рівновазі — не надто схвальна."

"Цей шановний… помилявся у власних судженнях. Моя провина."

Більше всього зараз Мен Яо бажав повернутися всередину шатра — туди, де на ліжку мирно спали двоє, відновлюючись після запальної ночі. Вкриті слідами поцілунків і любовних укусів, пригорнувши один одного в обійми, незважаючи на літню задуху. Але якщо А-Хуань ще не прокинувся попри суворий, завчений роками, розпорядок його ордену — що ж, це його обов’язок, як побратима, наставити його родича на вірний шлях.

"Шановний Ханьґван-цзюнь, іноді наше прагнення вберегти близьких від будь-якої халепи обертається проти нас. Ваш брат практично отримав спотворення ци. Не через вас, так склалися обставини. І добре, коли поруч є ті, хто може допомогти виправити ситуацію на краще. Не повторюйте його помилки."

Заклинач глибоко вдихнув і продовжив:

"Очільник Ланлінь Дзинь твердо налаштований перехопити владу, яка випала з рук Венів після війни. Єдиною перешкодою для його амбіцій залишається заклинатель, чия могутність варта цілого клану. Якщо шановний Вей Вусянь не схилиться перед ним — Вей Вусянь має бути знищений. А він не схилиться. Цей юнак взагалі на диво стійко дотримується своїх принципів попри всі обставини. Дивно, що він з Юнмень Дзян, а не з Гусу Лань — це для вашого клану подібна впертість фамільна. Шановний Вей Вусянь не буде слухати думки сторонніх — однак заради своїх близьких він зробить неможливе. Врахуйте це, шановний другий майстер клану Лань."

"Цей шановний вдячний шановному майстру Мен за пораду."

"Наступного разу не зупиняйтеся на поцілунках. Ваші дії зазвичай більш багатослівні, аніж промови. Повірте мені — він оцінить."

Бліді вилиці теж вкрилися рум’янцем. Лань Вандзи нахилив голову — чи то дякуючи за поради, чи то намагаючись приховати вираз очей.

"І ще одне. В Цитаделі Грішних знайдеться дім для будь-кого, хто дорогий клану Н'є — незалежно від того, наскільки вони дотримуються уставу власних орденів, суспільної моралі та правил пристойності. Твій старший воліє зробити все можливе задля спокою старійшин клану Лань — але цього разу їм доведеться поступитися. Ми не дозволимо більше, щоб наш побратим жертвував власним щастям заради чужого розуміння пристойності."

"Цей шановний розуміє. І погоджується."

"От і чудово. Гарного дня вам, шановний Ханьґван-цзюнь!"

"І вам, майстер Мен."

КІНЕЦЬ