Бути старшим братом

Ахах! Ці інтригани просто чарівні!)))) Рада за парочку побратимів🥰 Хм. Отже... Так як я непристойно затягнула з марафоном, то йду до інших творів. Ще не вирішила, чи повернуся. Бо -- див. мій коментар під іншою главою. Але твір затягнув, хочеться дізнатись, чи знайде хоча б якусь розраду нещасний Січень.

Хеппіенд наше все) Спойлер: далі фокус трохи змінюється і канон іде десь далеко по паралельним рейкам 😜

Йой, зрозуміла, що мені максимально не заходить читати фанфи на Магістра, де акцент саме на головних героях, і канон зберігається у великій мірі. (Не те щоб я дуже хотіла, але мені багато про цей твір розповіли, і я деякі глави -- в кінці -- навіть читала.) Втім, це як завжди, мої особисті таргани. Навіть шкода, герої там доволі колоритні та типажні🤷‍♀️ Січена шкода все більше))). Ніякого продиху не передбачається, бгггг. Двоє підлітків, що хочуть одне одного (хоча, здається, Вей Ін тоді ще не хотів), але через певні за.... в голові не можуть просто вдовольнити свої бажання -- це халепа. Мене б дуже бісило))))).

Якби я була така розумна, як зараз - то не читала б останні глави Магістра (і екстри) зовсім, або принаймні частково). Власне, з Небожителями так і зробила (з екстрами), і не пошкодувала. Мосян гарно вдається філософія і взаємоспоглядання, а от коли доходить до близькості, то таке 😏.

Корисна річ обернулася на суцільний хаос думок, почуттів і відчуттів)). Бідолашні брати)). Навіть не можу сказати, кому саме з них співчуваю більше. Всім фігово по-своєму. Коли твої думки хтось може підгледіти -- це просто йой. Але коли твій ум тероризує чужа хіть, це теж вельми не айс. Не хотіла б я зануритися в думки п'ятнадцятирічного підлітка, брррр.

Згадуючи себе в п'ятнадцять - повністю згодна, ворогу хіба що побажати). 🤔 Чомусь раптово згадалася Поттеріана...😁😁😁

Дякую, що завітали), і за зауваження теж) Взагалі спочатку з ідеї планувалася невелика інтимна сценка...але то я: я не вмію без занурення у минуле, відкопування сімейних скелетів і купи деталей) Щодо "істинності" - та будь-який штамп можна огранити в діамант, але ж багато авторів навіть не намагаються підвести хоча б мінімальний базис, як це має працювати! Магія магією, але читач пішов якийсь недовірливий))) Практика побратимства по зброї у багатьох культурах була й буде, десь і можливість інтиму допускалася (і не вважалася осудною).

Ну удачі вам. Якісь автори люблять стандартні тропи, стандартні ідеї, а якісь автори - фанфіки. Як то кажеться у кожного своя пристрасть. Особисто я не засуджую жодну. Я не гасловий письменник. Я пишу душею. Чого вона потребує - те й пишеться. І чхати мені, якщо це комусь не догоджає. Я беру з коментарів лише те, що дає мені можливість огранити мій діамант, а не вивернути його на угоду комусь) І вам раджу)

Він такий), навіть у каноні; хоча й не без вад - якщо людина йому близька, він довіряє їй без сумнівів (і в каноні це призводить до великих проблем)

Частково - через те, що у оригінальній новелі персонаж домінант без сумнівів. І навіть можу зрозуміти, чому: коли все дитинство тобі твердять "ось 3 тис. правил, ти маєш їх дотримуватися" і всі у ордені Гусу Лань вважають себе святішими за святих (правила щодо гідності, скромності й неупередженого сприйняття заслуг у них теж є, але...як завжди 😏) - то хоч не хоч, а будеш сприймати і собі, що "я - вище інших". Особливо відносно деякого безсоромного адепта, який зневажає правила повністю (його ж треба наставити на "шлях істинний", так? Показати, хто тут альфа?). Плюс сильні почуття, які з усіх сил приховуються, напруга накопичується, комунікаційні навички зі знаком мінус (та й говорити про почуття, особливо нетрадиційні, не гідно як би). Ну й щось десь виходить отак в домінантність) Але при цьому чомусь думаю, що якби Вей Вусянь запропонував зміну ролей- Лань Ванцзи погодився б, без роздумів. Він був готовий бути поруч з ним в якості просто друга, тому навряд чи заперечував би. В новелі - не запропонував, але от якраз щодо якості інтимних сцен і "подружнього життя" у мене до "Магістра" багато претензій 😁

Ага. Я зрозуміла хід ваших думок.

Дуже приємна і затишна атмосфера буквально з перших речень, приємні персонажі, які викликають симпатію. Кумедна ідея із хтивим молодшим братом, але ніби як не до кінця реалізований її потенціал. В тексті є моменти, де ГГ жаліється, що хтиві думки брата заважають йому на переговорах, але чому б не піти трошки далі і не описати сцену, де ГГ розмовляє з якимось впливовим очільником і тут раптом у нього вириваються фрази з фантазій брата про покусування шиї, чи опускання когось на коліна перед собою? Стосовно діалогів — виглядає дуже театрально. Персонажі ніби не стільки спілкуються між собою, скільки проголошують якісь тези, немов зі сцени (і часто відчувається, що вони говорять більше до читача, ніж один до одного). Можливо це особливість канонічного тексту, яку ви перенесли сюди, тоді норм. Іще момент, дуже багато уточнюючих деталей і флешбеків, як на мене. Інколи я встигаю забути з чого почалася сцена, доки читаю що хтось, незважаючи на свій тендітний вигляд, колись там дуже добре вправлявся зі зброєю, чи розбирався в поезії. Особливо це відчувається зайвим в пікантних сценах, коли вся увага має бути сконцентрована на тому, що відбувається в данний момент — і тут згадаймо про чиєсь генеалогічне дерево чи особливості відношень всередені клану))

Дякую за коментарі) Запропонований розвиток подій мені видається занадто вульгарним для того часу (умовне китайське середньовіччя), особливо враховуючи, що герой пройшов достатньо суворий вишкіл, особливо у сфері "тримання обличчя"; за допомогою духовної енергії можливо навіть врегулювати фізіологічні реакції, накшталт болю (якщо хоч трохи бути готовим до цього). Звісно, що події у оповіданні далеко не канонічні, однак такий хід - це скоріше для сучасного сеттингу. Щодо флешбеків - начебто в самі інтимні моменти таких небагато, у роздумах до вони є, але порно-без-сюжету, як виявилося, взагалі не моя сильна сторона). До того ж у житті героїв ось це все - генеалогія, бойова майстерність - пов'язані нерозривно з повсякденням, плюс головний герой фактично вихований як аристократ високого рангу (він очільник власне одного з орденів, де-факто правитель) і конкретно у його ордені духовне ставиться вище за тілесне (3 тисячі правил правильної поведінки обов'язкові для виконання). Ну а поезія - то не хоббі, то стиль мислення, так само, як у художника).

Тут текст знов стає складніший. На початку є проблема з відмінками, в описі не по "нерівностям", "судинам" , а про нерівностЯХ, судинАХ і т.д. Також, варто все ж до прямої мови описову частину, бо перестало бути зрозуміло що почуто в думках, а що за допомогою слуху. Якщо Мен Яо стоїть поряд і говорить , невже так складно це описати? А то виходить суміш з почутих сексуальних фантазій і схованого в лапки діалогу, і поряд ще й пояснення в круглих дужках. Ще по структурі речень, надто складно. Вони гарні, але швидкість читання сповільнюється в рази. Забагато оборотів, стрибки в часах створюють зайвий шум. По сюжету- бомба бомбезна, я поціновувач цієї фанхати тож виходить вельми цікаво.

Я розумію, сюжет і все таке, відповідно до майстра темного шляху... Але п'ятнадцять років ... Тепер ясно, чого вам діти в моїх текстах ввижаються.. Що ж, якщо брати за основу основний сюжет, то ООС я не спостерігаю. Максимальне вжиття в характер. Класно. Якщо брати за основу екстри, то щось схоже описується автором в Курильниці. Тож сцена з залежністю і бажанням не виходить за межі оригінально світу. Текст по структурі наслідує переклад з китайської. Тобто залишається таким же важким і не ритмічним, з нагромадженням складних речень, що ускладнює його сприйняття. От реально, радила б відступити від важких описових структур з любительського перекладу і спростити речення. Українська любить ритміку, їй пасує ритм. А тут текст максимально механічний, що ускладнює читання в рази. На початку також, зверніть увагу специфічна побудова в епіграфі, те що згинають як лук не синець - зрозуміло не одразу. А це ж перші речення. І все ж попри те що це просто фанфік варто ввести хоча б трохи зовнішньої описової частини,бо я спостерігаю максимальне занурення в думки, однак не розумію елементарне місцезнаходження персонажа. Попри це відчувається потужна рефлексія Ван Січеня, що однозначно є позитивною рисою тексту.

За епіграф дякую, справді не надто однозначно з займенниками. Щодо сприйняття стилістики: якесь вельми хибне уявлення про переклад "Магістра" у вас склалося, що він ускладнює конструкції більше, аніж в оригіналі. Порівнювала англійські та російські переклади Мосян: довгі розлогі речення характерні що для однієї, що для іншої мови. Читала цю книгу лише в офіційному перекладі англійською мовою - там ще ті конструкції. Спрощувати - це, як на мене, втратити певну атмосферність (якби мова йшла про модернАУ - звісно, але події все ж за часів оригінального твору); та й контраст пафосу й гумору працює непогано. І так змушена спрощувати ті ж ввічливі звертання подекуди, де вони не звучать, хоча англійською всі ці shifu-shixiong та інші активно використовуються, наслідуючи оригінальне звучання 🙄. Якщо комусь складно - завжди можна знайти роботи, ще менш заглибленні в китайське культурне середовище, але вони і в половину не такі цікаві, як на мене. А нахіба знати от прям зараз, де персонаж 😏? Частина охоплює достатньо широкий часовий проміжок. Десь в Хмарних Глибинах - цього більше, ніж достатньо. Якщо це не відіграє ролі для сюжету - нащо? Будуть активні дії, а не ментальні знущання - то й оточення з'явиться.

Ну от дивіться у вас тут в коментарі легка мова а в тексті ускладнена, просто подумайте про це

Мо Сюанью - той, хто в каноні пожертвував тіло для ритуалу призову духа Вей Вусяня; заклинач, якого вигнали з клану через звинувачення у непристойних діях (нібито він залицявся до свого зведеного брата, Дзинь Гваньяо/Мен Яо) та демонічній культивації; що там насправді сталося - історія повністю не розкриває, але найімовірніше Дзинь Гваньяо просто позбувся конкурента. Після повернення до маєтку Мо його стали вважати диваком і не від світу сього, відповідно - булити (його і раніше не дуже любили родичі). Є версія, що його бажання помсти використав Н'є Хвайсан, щоб воскресити Вей Вусяня. В моєму варіанті розвитку подій ні одному, ні іншому цього не було потрібно робити; натомість... Ну, а чом би тоді цим двом не порозумітися?😜 Дякую за гарні слова)

А, точно! Згадала) Дякую!

Точно, просто не все ввійшло у екстри з пахощами 😁

З марафону взаємочитання. Взяла цей твір замість прочитаних раніше "Чотирьох кланів...". Цікаво було читати, і еротика без крінжі – це перлинка. Дуже шкода було Січеня, боже, нащо його так мучити XD Хоч поліаморія не зовсім моє, я знала, що читатиму, і мені сподобалось. Єдине, що трохи капало на мізки спочатку: не дуже ясно who is who. Але тривало недовго, бо дуже круті описи (особливо коханців, про меч клану в плоті взагалі любов), і ще й освіжила пам'ять, переглянувши "Чотири клани...". Мабуть, тому я більше читаю японські історії, там якось з іменами простіше)) З задоволенням прочитала.

Дякую, що зазирнули). Хух, можна хоча б трохи видихнути, що не нагрішила з крінжою більше, аніж було потрібно).