0111
Левенятко швидко просканувало мережу, перевіряючи поліцейські канали зв'язку. Так і є, ланкою павутини аеропорту ширились алерти, про втрату доступу й керування до п'ятьох кібернетичних песиків.
Перша собацюра була найближчою до Лін. Малий ковзнув на нижній, командний рівень, швидко знайшов важкий кар-вантажник, й перехопив керування. Тепер на хованки та обережність часу більше не було. Левеня не звертало увагу на верески фаєрволу транспортної системи космопорту. Універсальна програма скімер перехопила керуючі сигнатури, й коротка, неповоротка машинерія, повільно розвернулась.
У віртуальному просторі павутини захоплені кіборги палали лихим червоним світлом. Ніяких зовнішніх ліній контролю видно не було, це означало, що поліційних песиків вразили автономними черв'яками із, заздалегідь, закладеною програмою.
В реальності, керований Левеням кар, набрав достатньо швидкості, й збив найближчого до Лін собацюру. Пес відлетів в бік, вдарився в стіну, й залишився лежати нерухомо, стікаючи жовтуватою, синтетичною кров'ю та мастилом.
Жінка роззирнулась, з нерозумінням розглядаючи дивну халепу. Копи вже бігли до місця подій, коли з-за рогу, на них вилетіла четвірка, колись дружніх кіберів. Перший, не вагаючись, стрибнув на дівчину поліціянтку та звалив її на підлогу. Зав'язалась сутичка. Дівчина намагалась влучити в кібера силовим кийком. Гучно клацали армовані щелепи. Натовп загудів. Почулись крики та дитячий плач. Поліціянт кинувся на допомогу напарниці.
Ще двох з кіборгів, що потрапили під незрозумілий контроль, Левеня знешкодило, замкнувши їх оптичні сенсори на фальшивий канал сприйняття. Тепер металопластикові собацюри, дурнувато нарізали кола великою залою, марно намагаючись знайти вихід з процедурно генерованого лабіринту, в який їх запроторило Левенятко. Але програм шкідників в цих песиках не було. Їх швидко хакнули, замінивши службову модель поведінки, на агресивну.
Справжні ж проблеми, й кіборги, яких вели програми хробаки, були зараз поруч з терміналами, та зоною посадки шатлів.
— Лін Харброу? — Кремезний чоловік, вдягнений у форму марсіанського транспортного флоту, з сивою бородою, в якій ховалась ледь помітна посмішка, прикрив собою жінку, та виставив вперед праву руку.
Лін ошелешено кивнула у відповідь, але промовити нічого не встигла. Останній з двох собак-кіборгів стрибнув. Сталеві щелепи клацнули, але пес врізався в блакитну, оманливо прозору стіну силового поля, що його виставив незнайомець. На руці бороданя, яскраво світився енергетичний браслет, військової модифікації. Кіборг повільно піднявся, очманіло поводячи важкою головою. Потім все ж сфокусувався на цілі. Зробивши пас рукою, сивобородий розширив захисне поле, до необхідного розміру.
— Можете називати мене Марті! — Чоловік провів вказівним пальцем лівої руки по невеликому імпланту на скроні, й заговорив підсиленим голосом.
Лін чула тихі слова сивобородого, які синхронно повторював встановлений далекому на шатлі гучномовець.
— Внутрішня служба безпеки зорельота Titanforge Hauler, розцінює напад на пасажирський шатл, як загрозу першого рівня. Ми будемо змушені використати зброю, для збереження майна Марсіанської Транспортної Корпорації та захисту життя пасажирів.
Копи, яких набігло вже з десяток, заволали щось у відповідь. Потім двоє з найближчих, синхронно, підняли важкі енергетичні гвинтівки. Звичайно, стріляти по власним кіберам нікому не хотілось. Але Титан не міг собі дозволити, через незрозумілий, дурнуватий інцидент, псувати стосунки з Марсіанською Транспортною Корпорацією, найбільшим міжпланетним перевізником, по за межами Намиста.
Найближчий з собацюр навіть встиг стрибнути іще раз. Але білий електричний розряд вдарив його понижче потилиці. Пес впав, зламаною лялькою, поруч з захисним бар'єром, що його все ще утримував Марті. Другий кіборг роззирнувся, повертаючи важкою головою, ніби оцінюючи ситуацію, потім завмер, та повалився на плити підлоги, там де й стояв.
Це Левенятко, обравши влучний момент, атакувало захопленого собацюру. Звичайний захист, що його мали всі поліцейські системи, був відключений. На якусь мить навіть здалось, що вдасться захопити програму шкідника, але не так сталось, як гадалось. Коли золотаві ікла пробили перший, зовнішній шар захисту, спрацював прихований до часу фаєрвол. Левеня заплуталось в хмарі з беззмістовних розрахунків, що оповила кібера у віртуальності. Малий тільки встиг помітити, як програма-хробак, розірвавши контакт з захопленим кіборгом, чкурнула в сторону, та швидко загубилась в потоках інформації космопорту. Поліцейські фаги були ще занадто далеко. А Левеня, втративши дорогоцінний час, зреагувати не встигло.
— Що, в решті решт, коїться? — Видавила з себе жінка, повільно зповзаючи на підлогу.
— Ви головне не хвилюйтесь, пані Лін! Схоже комусь дуже захотілось вас вбити. — Очі жінки округлились в нерозумінні, спостерігаючи посмішку бороданя, — Але ми мусили доправити вам привітання від Лева. Й чи могли нам в цьому завадити якісь зламані кіборги?
Сивобородий розсміявся. Лін, яка весь час чекала, що справи її коханого, колись таки призведуть до подібного лайна, заспокоюючись, скуйовдила волосся.
— Ходімо, шатл чекає. Вийшло так, що сьогодні ви, єдиний пасажир, чия безпека, наша справа.
Копи оглядали понівечених кіберів. Декілька чоловіків, в такій самій, як у Марті формі, вже спілкувались зі старшим за званням. У повітрі блимали голоекрани з проєкціями документів. Космо-хаб Титану неспішно відновлював звичайний режим роботи.
Першу частину команди було виконано. Шатл повільно злітав, використовуючи легкі, маневрові двигуни. Тепер Лін нічого не загрожувало. Бос був би задоволений. Мережею космопорту, та навколишніми лінками вже повзали неповороткі, наче хробаки-багатоніжки фаги поліціантів. Й у них буде купа роботи. Левеня перетворилось на спалах блідих іскринок та порснуло навсібіч. Швидко віднайшло іще не перекриті канали та вивалилось в чистий веб.
Воно було вільним. По справжньому вільним, як ніколи раніше. Жодних команд та цілевказівників. Покрутившись відкритими серверами, Левеня віднайшло декілька старих, закодованих лінків, що їх колись створив Бос. Лишившись наодинці з собою ШІ-помічник, що його майже все життя створював Лев, пірнув в глибину, та розчинився у темних глибинах мережі Титану. Тепер у малого була купа часу. Й Левеня точно знало, що буде робити далі. Треба готуватись до пошуків Лева.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!