L'S _ LION CUB _ GAMES

Частина Третя. Крижана вежа на Енцеладі.

Спочатку прийшов біль. Імплант безжально обпікав потилицю. Вихід з довгого кріостатну, та відключення від внутрішньої мережі в'язниці дались Леву важко. Це нічим не було схоже на м'який сон, в які поринали пасажир міжпланетних кораблів.

Голова гуділа, ніби бляшанка, наповнена металевими гайками. Тіло, вдягне в яскравий помаранчевий комбез, слухалось погано. Лев сидів на сірому пластику підлоги невеликої, овальної камери. На стелі, стінах та підлозі якої, через рівні відстані, були вмонтовані численні датчики стану ув'язненого.

Коли м'яке світло перестало дошкуляти, він нарешті відкрив очі та роззирнувся навкруги. Камера кріо-ув'язнення була безликою, та похмурою.

— Вітаю в реальності, в'язень номер триста сімдесят сім! — механічний голос ШІ, що керував в'язницею, за відсутності живих операторів, линув звідусіль, і голова миттєво відгукнулась новою хвилею болю. — Ваш перший рік добіг свого кінця. Ви маєте право на отримання одного листа.

— Іди до біса, клята залізяко! — Лев охопив голову руками, намагаючись вгамувати гудіння.

— Можете лаятись, триста сімдесят сьомий! Програма психолог, вважає це нормальною реакцією.

Лев заволав, безпорадно до надриву, піднявши голову до вкритої пластиком стелі. Купа датчиків та камер байдуже сприйняло його крик.

— Якщо ви закінчили, я продовжу. Особистий лист завантажено. можу вивести голоекран з текстом або зачитати вміст.

— Екран, — коротко промовив чоловік.

Перед Левом розвернулась сірувата проєкція з рядками чорних літер.

Милий Лев.

На Марсі все чудово.

Дядько Мартін, не дивлячись на вік та проблеми з пульсом все ще працює в міжпланетних перевезеннях.

Ти ж його знаєш. Старий досі любить неонові вогні великих хабів.

З тогорічного рейсу Мартін привіз саме те, що ти любиш, більш за все.

Єдине, того разу, видались невеличкі затримки в космопорті.

Але, не без допомоги одного маленького товариша, все вийшло як найкраще.

До речі, кажуть, що невеличке звірятко, все ще вештається десь, в павутині Титану.

Що б це могло означати?

Ти ж знаєш, в мережі постійно курсують різні дурнички.

Ми чекаємо на тебе.

Твої, Март, Л. та любляча тебе без міри тітонька Овірда Кетсон.

Чоловік тупо пробігся текстом. В нерозумінні покрутив головою Перечитав ще раз, а потім розсміявся, не дивлячись на біль, щиро та до сліз. Що ж. У сивобородого Марті, проблеми з пульсом? Але він все ще любить неон.

— Сміх, це чудова реакція, на лист від рідних. Програма психолог додає вам додатковий бал у шкалу психоемоційного стану.

Лев витер сльози, що мимоволі котились з очей.

— Моя люба тітонька, Овірда Кетсон, була б цьому дуже рада! — Лев знов розсміявся, згадавши товстого нейрооператора, і криптографа їх підрозділу.

Виходило, що друзі з минулого не забули Лева. Агент з силового прикриття Марті, та нейрооператор Орід Кейд, отримавши шифрований мейл, з проханням про допомогу, зробили все як найкраще. Лін вшилась з Титану. Тепер вона на марсі, під захистом купки колишніх бійців Неонового Пульсу, елітного кібервійськового підрозділу Сил Оборони Марсу, що спеціалізувався на нейронних атаках і мережевих спецопераціях та диверсіях широкого профілю. Бо ж, можна піти з війська, але військове братерство так просто з тебе не піде.

Й Левеня, ШІ-помічник, компаньйон, що давно переросло власний код, допомагало чим могло.

— Лист отримано. — Екран згас, але потім загорівся знову. — Також ви маєте право на прямий, онлайн діалог.

Лев не розуміючи похитав головою.

— Хто це відвалить силу-силенну кредитів за пряму міжпланетну писанину? — Але голос ШІ кріо-в'язниці змовк.

У камері запал неприємна, ніби липка на дотик, тиша. Потім знову розгорнувся голоекран. Тепер в нижній його частині, підсвічена зеленим, з'явилась віртуальна клавіатура.

[weird stranger]: … ну що, 洋鬼子 … Yáng guǐzi … заморський чорт … прокинувся? як тобі рік у льоді, L? чи може краще називати тебе Левом? де твій патякало-помічник? ти все вірно зрозумів, того разу голоси 'Tài Nǎo' добряче тебе підставили. гарний був план, правда? ти думав, що проведеш елегантний хак, а ми використали твій … 刀 …. Dāo … Ніж … щоб розрізати конкурентів. до речі, можемо й познайомитись, я Векслер.

Чоловік зосереджено перечитав повідомлення, і лише через пів хвилини доторкнувся до віртуальних клавіш.

[Лев]: ... Векслер? яке дибільне ім'я! і що ти хочеш? мій термін — 10 років, і це вже не твоя справа!

[weird stranger] … змінює ім'я на … [Векслер]: о, Леве, ти занадто наївний, як завжди. твій термін? ха! ми можемо зробити його … 永遠 … Yǒngyuǎn … назавжди. довічне в цій кріо-коробці — подумай, як тобі буде весело. але є вихід: працюй на нас знову. ти — був нашим … 劍 … Jiàn … мечем, і ми хочемо, щоб ти різав для Tài Nǎo й надалі. відмовляєшся — і я знайду твою Лін, твою маленьку … 林 … Lín … ліс. навіть куполи колонії на Марсі, не такі вже й міцні. один наказ — і вона зникне. як тобі це?

Лев стискає кулаки, але на його обличчі, разом зі згадкою про лист від тітоньки Овірди Кетсон, з'являється хитра посмішка. Армовані біопластиком пальці спокійно торкаються сенсорів клавіатури.

[Лев]: ... у тебе паскудна лінгвістична програма. Лін ніколи не означало ліс, телепню! але, як хочеш, спробуй знайти її, у марсіанському Лісі.

Екраном біжать усміхнені смайлики.

[Векслер]: … о, який герой! ти вже був нашим … 產業間諜 .. Chǎnyè Jiàndié .. промисловим шпигуном, і будеш знову. а що до … 林 … Lín, ми спробуємо, і якщо ти не даси згоду, вона все ж згорить у променях марсіанського Сонця? давай, Лев, думай! вибір простий, й у тебе тепер є купа часу, для розмірковувань.

Чоловік зло всміхається, та вводить відповідь.

[Лев]: … забирайся в чорну дірку, Векслере! я скоріше замерзну тут, ніж продамся тобі ще раз!

[Векслер]: .. чорна дірка, кажеш? добре, Леве! побачимо, як довго ти протягнеш у цій, льодяній … 虛空 … Xūkōng … порожнечі. ми ще поговоримо через рік. Енцилада найкраще місце в Намисті, для довгих роздумів.

Голоекран згас, залишивши Лева в напівтемряві камери. Світло зменшило інтенсивність. Дихання чоловіка почало парувати, а температура повітря понизилась, це вказувало на те, що система кріоутримання почала підготовку до наступного року ув'язнення. Імплант пульсував. Але голова більше не боліла. Лев спробував промацати зовнішні системи, на предмет хоча б якихось вразливостей, але зіткнувся з абсолютною тишею та нульовою мережевою активністю. Схоже, системи в'язниці були чудово екрановані від будь-яких спроб втручання.

— Звідси буде важко вибратись, — Сам до себе промовив Лев.

— Саме так, триста сімдесят сьомий! Ваш час вичерпано. До наступної зустрічі через рік! — В тиші камери, голос ШІ прозвучав погрозливо та сумно одночасно.

Світло згасло. Босих ніг Лева торкнулась холодна рідина. Камера повільно заповнювалась стабілізуючим гелем. Чоловік глибоко вдихнув, наповнене хімічним присмаком повітря, закрив очі, та провалився в холодну пітьму.