L'S _ LION CUB _ GAMES

Маленький хлопчик сидів на килимку, в кутку невеликої, стандартної кімнатки. В таких мешкали найбідніші прошарки колоністського суспільства. Малий притискав до грудей добряче облізле іграшкове Левеня, з потертою фарбою на, колись блискучому, носику. Потім хлопчик підняв іграшку до рівня очей, та промовив дорослим, серйозним голосом.

— Точка входу в режимі конфіденційності підтверджена!

— Так, на десять стандартних одиниць внутрішньомережевого часу, ми відрізані від павутини, Ел! — підтвердило левенятко.

Білими, пластиковими стінами кімнати побігло піксельне мерехтіння. То тут, то там, на межі видимості, з'являлись й миттєво пропадали, кольорові глічі. Хлопчик знову обійняв іграшку, а потім легко підкинув левеня, яке зависло у повітрі навпроти нього.

— Слухай уважно Малий. Так схоже, що нас підставили. Тепер це вже факт. Я отримую дані з серверів копів. Чотири підрозділи, саме зараз, замикають коло. Мережею суне, як мінімум, п'ятірка бойових фагів. Їм нема куди поспішати. Пастка майже замкнена. Й, видається, цього разу, мені не світить втеча.

Левенятко активно замахало короткими лапками й завертіло, на знак незгоди, кудлатою головою.

— Не сіпайся, ти ж знаєш, я завжди маю запасні плани, але сьогодні доведеться користатись сами паскудним з них. Слухай уважно! — Очі левенятко широко відкрились, й Лев впізнав емоцію що символізувала повну готовність до сприйняття команди.

— Перше й найголовніше. Лін! Вона повинна потрапити на корабель, що летить на Марс. Після закінчення брифу - тікай. Ні в якому разі не намагайся мене врятувати. Ми йшли на доволі стандартне завдання і я не виділив тобі необхідних, для важкого протистояння ресурсів. Ти просто не витягнеш бійку, малий.

— Але ж Босс, як я можу тебе кинути? — Левенятко кумедно похитало лапкою. — Ні, ні, й ще раз, ні! Ел, це йде в розріз з моїми поняттями. До всього, ми ж друзі, а друзі один одного не кидають!

— Все вірно, але зараз, в останнє, наказую, та ввожу пряму команду. Тікай! Плутай з'єднання, розкидай дзеркала та фальшиві лінки, створюй фантоми. Це ти чудово вмієш. Потім, заляж на дно. Пірни глибше чистого вебу, але не занурюйся занадто. Тримайся розумної глибини. Бо ж сам знаєш, які потвори мешкають там, де зникає контроль. Чекай дати рейсу, та слідкуй. Лін має долетіти до Марсу. Веди її, як вів би мене. Роби будь-що, перехоплюй контроль за кібер-дронами. Обережно пролізай на чужі серваки, але доведи її до цілі. На борту зорельота Титан - Марс, Лін зустрінуть. Є ще в космосі люди, які вміють віддавати старі борги. Але до цього моменту, за її життя відповідаєш ти, маленьке Левенятко!

— Команда прийнята. — Металевим голосом промовило Левенятко, й миттєво скривившись додало. — Це лайновий план Бос! Я, звичайно, зроблю все, що зможу, але, як же ти?

— Зроби більше, чим зможеш! Друга частина команди. — Хлопчик піднявся, перетворюючись на осяяну неоном постать дорослого чоловіка.

Зникла стара кімнат, розтали в заметілі коду, та кольорових бризок білі, пластикові стіни. Левеняко теж змінилось, перетворившись на жмуток яскравих, пульсуючих спалахів, в яких, ледь-ледь, вгадувалась іграшкова подоба.

— Вийшло так, що нашими руками вбили купу безневинного народу. Точніше, це я вбив всіх цих робітників. Життів не повернеш, а моє ім'я сплюндровано.

Осяяне Левенятко мовчки кивало, але з коментарями не лізло.

— Тікати нема куди, та й Титаном довго не побігаєш. Зараз мене схоплять. Я отримаю не менше десяти років в такій дірі, що місцеві пейзажі згадуватимуться з насолодою. Тільки після того, як ти впевнишся, що з Лін все добре, я дозволяю починати себе шукати.

— Навіть не сумнівайся, Бос! Команду прийнято! — Левеня хижо всміхнулось, демонструючи чималі, й зовсім не іграшкові ікла.

— Працюй дуже обережно. У тебе буде купа часу. І, якщо ти зрозумієш, що зможеш щось вдіяти, лише тоді, спробуй мені допомогти.

Поруч з чоловіком спалахнула мапа технічного рівня, на якій купа червоних цяток, що ними було відзначено копів, рухалась до схованки в технічній ніші, де безпорадно, відімкнуте від реальності, сиділо тіло Лева.

— Єдине, не намагайся брати штурмом в'язниці! Навіть такому крутому, лев'ячому ШІ, як ти навряд, вдасться поцупити корабель та зібрати, а головне злагодити банду справжніх головорізів, які спроможуться на таке.

Левенятко киваючи розсміялось, схоже було, що саме таку ідею вже пропрацьовувала його віртуальна, кудлата голова

— А ось тепер саме головне!

Палаючи оберемок спалахів наблизився до чоловіка. Зі світової мішанини дивилась хитра мармазка левенятка.

— По закінченню брифа я дарую тобі повну свободу дій та Волю. Малий, тепер ти не маєш підкорятись будь чиїмсь вказівкам та командам, як що сам того не схочеш.

Здивовані, та перелякані одночасно, очі левенятка наповнились блискучими, як кришталь, сльозами.

— Як же я без тебе, Ел!

— А ось так! Ти давно працюєш самостійно, лише за інерцією сприймаючи мої команди за критичні. Все, бриф завершено! До зустрічі, друже!

— Прийнято! Розрив конекту в error-режимі через три, два, … бережи себе Бос! … один!

Спалах і чоловік залишився один. Лев розвернув віртуальний екран та змасштабував необхідний сектор, розглядаючи топологію мережі. Тренованим оком встиг відмітити, як кольоровий жмуток світлових сплахів зблід, розлетівся в різнобіч дрібними фрагментами та дуже швидко зник, ніби його й не було. Бойові програми фаги, що дуже повільно сунули до місця події, збираючи інформацію, нічого не вловили. Поки Левеня діяло чітко, за роками завченими алгоритмами втечі. Що ж, принаймі перша частина плану, пішла як треба. Й лев був впевнений, ШІ, що давно переріс стартову модель, й розвинувся у щось зовсім інше впорається з поставленою задачею, й за Лін він не хвилювався..

Ще трохи поспостерігавши мережу, чоловік спокійно дочекався, поки програма кілер начисто зітре всі дані, що були пов'язані з паскудною місією й самознищиться. Всміхнувся, згадуючи Левенятка, і промовив тихо, одними губами.

— Нехай павутина буде доброю до тебе, малий! — помовчав й додав, готуючись до повернення в реальність. — Вихід!

Лев розліпив важкі повіки. Очі, миттєво різнуло біле світло. Технічну нішу заповнив гамір, та рухами не ясних, до часу тіней. Але чоловік миттєво впізнав перемовини копів по внутрішній системі зв'язку.

— Взяли виродка, на гарячому! — Лева ухопили за потилицю, й останні слова поліцейського він почути не встиг, важкий удар погасив свідомість.

— Ти диви аж імплант розжарився, пальці пече! — Коп відпустив Лева, й той повалився на підлогу, — Чекаємо на групу слідчих, та закінчення роботи фагів в мережі. Що до цього, вилупка, нехай відпочиває. У нього ще, попереду, дуже веселі пригоди.