«Бантик та банда Анархістів» Маркус Броді

Локація: Коло відчиненої брами

Персонаж: Гурт анархістів

Предмет: Орган

Емоція: Натхнення

Одного тихого й по-літнього теплого вечора, у мальовничому місті Дубляни, де свого часу проживав Степан Бандера, та судячи з назви росло багато дубів, котик Бантік як завжди повертався з роботи до дому, де його із свіжо приготовленою вечерею чекала Джулія. Це була чудова пара. Жили вони скромно, та не в бідності, і мріяли в майбутньому перебратися у місто Кототоп. Про те грошей постійно не вистачало, а Бантіку дошкуляла група анархістів, бо відбирала частину від заробленого.

А працював наш котик викладачем анатомії в місцевому медичному коледжі. Його всі там любили й поважали, особливо за його кумедні історії. Студентам дуже полюбилась історія про те, як він був Друїдом і врятував ліс, але що з цих студентів взяти? Їм, що завгодно подавай, лиш би відсидіти пару й не схопити двійку.

В один прекрасний день, коли прийшла зарплата, наш котик зловив величезне натхнення, і всі свої пари провів мовчки, щось активно пишучи. Студенти дивились на його завзятість, той вогник у очах, і боялись бодай слово промовити, щоб не отримати за це на горіхи. А коли він все дописав, то стрибнув із свого викладацького стільця, підійшовши до шафи із написом: «Макети органів. Не чіпати без дозволу викладача». І відчинив дверцята, дістав коробку, у якій зберігалися макети котячих сердець, і одне поклав у внутрішню кишеню своєї куртки, разом із листом паперу, на якому весь день щось строчив.

І ось коли останній студент покинув кафедру, а Бант заповнив усі свої журнали, щоб не відкладати на потім, він накинув на себе куртку й вирушив у сторону домівки. Дорогою він встигав погратись із сонячними проміннями, що гойдались разом із гіллям дерев у парку, побігати за поліетиленовими пакетами, які носив вітерець, і навіть з’їсти молочно-шоколадне морозиво, поки не бачить жінка. Це був найкращий відрізок дороги, що простягався до дому.

Але останні кількасот метрів йому довелось пройти повз гуртожитки студентів-котиків, а саме повз в’їзд до гуртожитків, де любили тусуватись анархісти, які постійно його діймали. Цього дня, як і в усі інші дні зарплати, він побачив перед собою відчинену браму, і десять котиків із зеленою або червоною пофарбованою шерстю, укладеною в стилі їжака, чорних шипистих куртках і високих важких чоботях. З боку були припарковані гучні мотоцикли, звук яких завжди заважав спати по ночах, і грала гучна й важка музика.

— Так і знав, що саме сьогодні я знову на них нарвусь… — подумав собі наш герой.

Тим часом хлопці помітили викладача, і вже готувались його «тепло» зустріти.

«Спокійно Бантику… Ти сьогодні все продумав. Або зараз або ніколи.»

Бантик впевнено продовжував крокувати їм на зустріч, а головний з банди, яка стояла навпроти, вийшов уперед, і споглядав як котик рухається до них.

Бантик тим часом дістав лист паперу й заходився повторювати текст, який він написав за день, а вже коли зустріч була неминуча, ватажок анархістів заговорив:

— А хто це такий красивий до нас прийшов? Хлопці! Сьогодні, як виявилось ми п’ємо пиво… — заговорив Сірий.

— Хлопці, м-м-м-м-може не треба. Я і так вам всі останні гроші віддаю. —відповів Бантік.

— На скільки мені відомо, сьогодні держава виплачує зарплатню. А нам держава нічого не заплатила. Тому ділись, професоре…

— Але ж вам нічого не заплатили, бо ви не працюєте. Хіба можна отримувати заробітню плату, не працюючи? — запротестував наш герой.

— Як бачиш, можна. Правда ж хлопці?

— Так!

— Звісно…

— Я ніколи не працював.

— І я теж.

— Що взагалі таке ця робота?

Натовп зайшовся гучним сміхом, який було чутно аж на все студмістечко. Та Бантік вирішив, що так продовжуватись не може, і як зачитав те, що придумував увесь день:

«Я Бантік Непереможний

Викликаю сили темряви,

Щоб показати нащо спроможний,

І дати відсіч телепням.

В замін клянусь служити вічно

Богу зла, вогню й пітьми,

А в знак подяки в своє пекло

Серце моє забери!»

А закінчивши промову, він дістав із кишені макет котячого серця, кинув на землю й розтоптав…

Від хвилювання й мандражу наш котик аж заплющив очі, та переляканий галас натовпу, який ще хвилину тому йому погрожував, і рев двигунів від мотоциклів швидко поставив його на ноги й дав зрозуміти, що його підступний план вдався.

Решту дороги до дому, Бантік летів на крилах радості, та радість ця тривала не довго… Коли він прочинив двері в дім, його зустріла Джулія, і прям із порогу заявила:

— Привіт, мій любчику. Я чула, вам сьогодні зарплату видавали? То клади скоріш все в сімейний бюджет… І те, що сховав за шкарпеткою теж.

Ось так наш кіт придумав хитрий план, як обхитрити злих анархістів, і зберегти вперше всі зароблені гроші. Та жінку не надуриш! І в результаті однаково залишився лиш з діркою від бублика.

Кінець.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Сая Хаторі
14.06.2022 11:19
До частини "«Бантик та банда Анархістів» Маркус Броді"
Гм.. Продовження ще захопливіше, аніж перша частина. От тепер і думаю вилити вам всі свої емоції чи краще для відгуку залишити🤔 Просто скажу, що мені нуу дуже сподобалося. Особливо закляття-замовляння Бантика
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше