Таверна місячного кота

Локація: маєток

Персонаж: хтось усередині стін

Предмет: обіручний меч

Емоція: прихильність

Ця історія почалась у старому покинутому маєтку в кінці вулиці. Мабуть, у кожному невеликому містечку є такий будинок. Старий маєток, від якого віяло страшною таємницею. Рідко хто намагався туди зайти. Але ті відчайдухи, які все ж наважувалися, розповідали з переляканим обличчям, нібито у будинку живуть привиди, а в стінах постійно чується якийсь шум.

Можливо, то й справді були привиди?..Або домовик?.. Чи це сам маєток ожив у образі злого духа і нікого до себе не підпускав?..

А всередині будинку бродив одноокий рудий кіт Рижась. Хоча, це зовсім не кіт, це іншопланетний агент з кодовим ім'ям Рижась. Він просто був дуже схожий на кота. І зараз, аби завоювати прихильність свого командира - кішки (ні, іншопланетного агента) піщаного кольору, з кодовим ім'ям Дуся, виконував надважке завдання - упіймати мишу.

Рижась був великим воїном, вправним мечником,на одному із бойових завдань навіть втратив око, не було нічого, щоб він не міг зробити. Але ж клята, миша!

Уже другий тиждень він її переслідує, цю малу сіру заразу. І ні його улюблений обіручний меч - страх ворогів, ні навіть спеціальне вміння проникати крізь стіни йому не допомогли.

Біля будинку сиділа невелика кішечка Дуся. Її хвіст, вкритий темними смугами знервовано похитувався.

"Ще одного дурня мені відправили. Два тижні поспіль махати мечем, щоб упіймати мишу. Не скоро ми завоюємо цю планету, ой не скоро..."

Більше творів Євгенія Петрікова