Вечірній сум

Смуток, в обірваному плащі, із затуманеними, пустими очима,

Прийшов в моє місто і залишився в нім, моторошнім, жити,

Я переконаний, для усього у світі має бути першопричина,

Вперше кохати, виходити заміж, чи до смерті безбожно пити.

Перший крок дарує крила, мамина усмішка вселяє надію,

Перший крик дав не життя, а слово з закладеними вухами,

Може ще колись зустрінемось, і я врешті справджу мрію,

Обійму тебе мовчки, ніжно, міцно і буду до скону слухати.

27.02.2025