Тіні забутих мрій

Я іноді дивлюсь назад —

Багато прожито… Та не так.

Багато зроблено — наосліп,

І у пам’яті — кожен шрам.

Не туди звернув, та не з тією,

Не стримався — зірвався, злий.

І здавалося — все по плечу,

Та розсипалось на вітру.

Я дивлюсь назад — наосліп

І питаю: «Сам ти радий?»

А у відповідь — тиша в грудях,

Ніби порожня дорога в очах.

Пожовкли слова, як листи —

Ті, що з болем колись — неслись.

І смішний запал зізнань

Я б викреслив, якби знав.

Я не каюсь — навіщо тепер?

Просто міцно закрив ті двері.

Та іноді протяг крізь сни

Подих тіні забутих мрій.