Герої не вмирають
Ахіллес, як ви пам'ятаєте з минулого розділу, загинув від ураження своєї єдиної вразливої частини тіла, тобто п'ятки, стрілою, чия би вона не була.
Ба, більше.
Його тіло було спалено з належною пошаною до героя, а попіл, змішаний із попелом його друга Патрокла, який теж загинув у цій війні, поховали в одній урні на острові Сігеї, де скінчила своє життя вдова Ахіллеса Поліксена.
Ну або Ахіллеса поховали на острові Левкос (Зміїний).
У будь-якому разі: тіло не зникло, його так чи інакше поховали та це бачили тисячі воїнів.
Однак потім моряки, які плавали від Боспору до Ольвії, стверджували, що чули, як Ахіллес десь за морем читав вірші Гомера, причому звук його голосу супроводжувався стукотом кінських копит, криками воїнів і брязкотом зброї: тобто озвучка з повним зануренням.
Таким чином вони казали: ні, герой не помер, він лише відплив за море.
Бо герої не вмирають, вмирають вороги.
І бо стан заперечення у живих.
Однак краще не будувати ілюзій, а берегти пам'ять про героїв через пошану, меморіальні дії, вшанування дат пам'яті тощо. Бо людина жива, поки про неї пам'ятають.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!