Квіти у волоссі

Що відчуває студент-філолог, який пише прозу, і творчість якого не потрібна його ж викладачам? Наш герой відчував палке кохання - до дівчини-біолога і поетеси. Вона захопливо читала його прозу і присвячувала їхньому коханню романтичні рядки... Однак настає випуск, від'їзд додому, і час перетворює емоції на неприємний сон. За кілька років герой прибуває до міста з альма-матер - щоб пересісти з автобуса на потяг. Він має кілька годин, щоб прогулятися містом, і нічого не має йому завадити. Одногрупники роз'їхалися з міста, а шанс натрапити на викладачів, які його згадають - невисокий. Але раптом ностальгічна прогулянка перетворюється на зовсім інше - те, чого герой не планував і не бажав...